2)Функції економічної теорії і тенденції її розвитку
Економічна теорія як система наукових знань про закономірності економічного розвитку вивчає і описує, пояснює і прогнозує економічні процеси, вплив окремих факторів на них та кінцеві результати. В загальній системі наук економ теорія виконує такі важливі функції:
теоретико-пізнавальну (вивчає та аналізує сутність, закономірності, принципи, чинники явищ і процесів економіки);
практичну(розробляє принципи, методи і шляхи раціонального господарювання , цілі і пріоритети економічної політики);
виховну(покликана формувати економічну свідомість та економічну психологію кожної людини, соціальної або професійної групи)
м
етодологічну
(слугує теоретичною основою для
галузевих, міжгалузевих і функціональних
економічних наук);
3)Метод економічної науки: загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень
4)Суспільне виробництво – матеріальне і нематеріальне
Суспільне виробництво — сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Традиційно складається з двох сфер
Суспільне виробництво поділяють на матеріальне і нематеріальне виробництво. До матеріальної сфери суспільного виробництва належать ті галузі виробництва, в яких виробляються матеріальні блага: вугілля, метал, нафта, машини, устаткування, сільськогосподарська продукція, електроенергія, продукти харчування тощо, і підприємства, що надають матеріальні послуги: вантажний транспорт, обслуговування і ремонт техніки, оптова торгівля і подібні.
До сфери нематеріального виробництва відносяться галузі, що виробляють нематеріальні послуги, до яких належать: роздрібна торгівля, пасажирський транспорт, зв'язок, що обслуговує населення, підприємства побутового обслуговування, заклади охорони здоров'я та заклади, що створюють духовні цінності — у галузі освіти, культури, мистецтва тощо. Структуру суспільного виробництва можна показати схематично.
Особливе місце в нематеріальному виробництві належить духовному виробництву — праці художників, скульпторів, письменників, кінематографістів тощо. Результатом їх діяльності є матеріальні продукти, але їх відносять до нематеріального виробництва, бо їх основне призначення — задоволення духовних потреб.
Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг. Галузі цієї сфери не створюють матеріального продукту, але їх послуги необхідні для організації виробництва та для задоволення безпосередніх потреб людини. Вони можуть бути спожиті лише під час їх надання як корисний ефект живої праці.
Усі складові елементи суспільного виробництва взаємозалежні і взаємодіють. Вирішальна роль у цій взаємодії належить матеріальному виробництву, бо воно забезпечує суспільство матеріальними благами. Разом із тим слід зазначити, що в сучасних умовах нематеріальна сфера виробництва розвивається швидше від матеріальної. Про це свідчить зростання кількості працівників у сфері нематеріального виробництва. Одночасно посилюється її вплив на розвиток матеріального виробництва. Отже, всі структурні елементи суспільного виробництва взаємозалежні і взаємодіють.
Існує дві форми виробництва. Індивідуальне виробництво(натуральне, первісне, рабовл., феод. Підсобне господарсво). Суспільне вивробництво(задоволення потреб інших членів суспільства.) Включає такі елементи:Виробництво(с.г, промисл. Будівн. Транспорт . звязок)Розподіл(засобів праці, предмети праці, роб.сила)Обмін(результатами діяльності, засобами виробництво, предметами споживання)Споживання(особисте, відтворення роб.сили. Виробниче- викор. Засобів та предметів праці)
За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві розрізняють три великі сфери, або блоки галузей: 1) основне виробництво(це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Промисловість. С.г будівн.); 2) виробнича інфраструктура комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому.транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади; найважливішим напрямом удосконалення суспільного виробництва має бути прискорений розвиток виробничої інфраструктури 3) соціальна інфраструктура.( нематеріальне виробн., де створюються немат. форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових і фізичних здібностей,підвищенні освітнього й культурного рівня.(охорону здоров'я й фізичну культуру; загальну середню, спеціальну середню, професійно-технічну й вищу освіту, систему підвищення кваліфікації,житлово-комунальне господарство,пасажирський транспорт і зв'язок, побутове обслуговування,культуру й мистецтво.)
Охорона навколишнього середовища належить до матеріального виробництва, бо здійснюється шляхом його вдосконалення. Водночас вона стосується також і соціальної сфери, оскільки безпосередньо пов'язана зі створенням сприятливих умов для життя людини. Тривалий час в економічній літературі дана сфера людської діяльності включалася до невиробничої сфери, поряд з такими її ланками, як держапарат, партапарат, управління громадських рухів, армія, міліція. Однак такі міркування неправомірні. В сфері соціальної інфраструктури створюються послуги, які задовольняють соціальні й духовні потреби людей, сприяють примноженню суспільного багатства. Праця, що затрачена на певну соціальну послугу, є суспільно необхідною і корисною. Вона рівнозначна праці в сфері матеріального виробництва, тому її слід визнати продуктивною. Все це дає підстави вважати, що соціальна інфраструктура є сферою нематеріального виробництва; її не можна ототожнювати з невиробничою сферою.
5)Фактори суспільного виробництва і їх взаємодія. Економічні форми поєднання факторів виробництва
В економічній теорії виділяють чотири основних фактори виробництва: праця, капітал, земля і підприємницькі здібності.
Праця - це є функціонування робочої сили, а в більш широкому плані - процес свідомої, доцільної діяльності. Його роль у перетворенні елементів природи в речі, здатні задовольняти потреби людини і суспільства, величезна. Всі сучасні засоби виробництва значною мірою результат минулої праці.
Праця (персоніфікований працівник) як фактор виробництва своєю участю і витратою енергії і часу створює фактичну (економічну) основу для присвоєння працівником частини досягнутого результату, частини доходу, отримуваного від реалізації товару. Юридичною основою для присвоєння виступає власність працівника на свою робочу силу.
Капітал - це будь благо, що приносить його власнику додатковий дохід. Капітал, який використовується у виробництві, називають засоби виробництва.
Засоби виробництва включають в себе предмети праці та засоби праці (основний капітал) .
Предмети праці - це те, на що спрямована праця людини, що становить матеріальну основу майбутнього продукту. Первинні предмети праці - багатства природи: корисні копалини, ліс, вода, риба та ін В даний час велика частина предметів праці є предмети переробки, продукти попередньої праці, сировина, матеріали, напівфабрикати.
Засоби праці - це річ (предмет) або комплекс речей, які людина поміщає між собою і предметом праці для впливу на останній. До засобів праці належать знаряддя праці, виробничі будівлі, споруди (канали, порти, мости і т.д.), дороги, засоби зв'язку.
Земля як фактор виробництва виступає загальним умовою виробництва. Особлива роль належить їй в сільському господарстві. Саме тут вона головний засіб і предмет праці. Разом з тим вона відіграє велику роль у всіх галузях економіки. На ній будуються виробничі будівлі та житлові будинки, дороги та інші споруди. Земля - обмежений ресурс; в міру зростання населення, розвитку людської діяльності проблема використання цього ресурсу стає все гостріше.
Засоби виробництва в процесі функціонування зношуються, а земля виснажується і їх необхідно відновлювати, відновлювати. Інакше процес виробництва зупиниться. На їх відновлення та заміну повинні бути накопичені (збережені) певні грошові кошти. Тому важливою проблемою економічної теорії є проблема розподілу створеної вартості, доходу між власниками робочої сили, засобів виробництва і землі.
Поєднання факторів виробництва - це не застигла система, а динамічне явище. Серед проблем, які виникають у процесі поєд-нання факторів виробництва, виділяють такі:
забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповід-ності;
формування і підтримка мотивації до впровадження більш про-гресивних засобів виробництва;
забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на тех-нічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;
досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко-технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;
пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничий процес;
створення і утримання на належному рівні механізму економіч-ного управління процесом поєднання і використання факторів ви-робництва, за якого б досягався найбільший результат при наймен-ших витратах.
Виробництво - це процес створення матеріальних благ. У виробництві продукту людина впливає на об'єкти природи, надає їм форми придатної для задоволення матеріальних потреб.
Марксистська теорія в якості факторів, які беруть участь у виготовленні благ виділяє: особистий фактор виробництва і речовий фактор виробництва. Особистий фактор (Людина.) це трудові колективи, люди, зайняті суспільно корисною працею в галузях матеріального і нематеріального виробництва. Кожний працівник є носієм робочої сили, завдяки якій він може створювати життєві блага. Робоча сила - це здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей та професійних навичок, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ.
Речовий фактор(засоби вироб.)сукупність предметів та засобів праці, які викор. в суспільному виробництві для створення матеріальних благ. Предмети праці - це те, на що спрямовано працю людини. Предмети праці поділяються на ті, котрі дані самою природою (руда, вугілля, газ і т.д.), а також ті, що є результатом попередньої праці людини (метал, бавовна). Засоби праці - це річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці, тобто все те, що людина ставить між собою і предметами праці. До засобів праці належать будівлі, споруди, верстати, машини, обладнання. Засоби виробництва самі по собі, без тісного контакту з людською працею не можуть виробляти блага і являють собою груду мертвих речей. Щоб процес виробництва розпочався, потрібно з'єднати засоби виробництва з робочою силою, тому засоби виробництва і люди, які володіють певними навиками, досвідом в органічній сукупності утворюють продуктивні сили суспільства. Фактори виробництва: землю, працю, капітал, підприємницьку здібність. 1) Земля,природні ресурси - це дар природи для наших виробничих процесів - земля, яка використовується для обробітку, для зведення будинків, заводів і прокладання доріг; енергетичні ресурси для забезпечення пальним машин і теплом наших помешкань;Навколишнє середовище - повітря, яким ми дихаємо, і воду, яку п'ємо, також як природні ресурси. 2) Праця - це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб, матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами. Праця вимірюється часом, витраченим людиною на виробництві. Вважається, що в процесі праці відбувається споживання робочої сили, а також розвиток і вдосконалення самої людини завдяки нагромадженню знань, досвіду, підвищенню кваліфікації. Чим більш кваліфікована праця людини, тим вищий її капітал, а відповідно і дохід з цього капіталу. 3) Капітал утворюють товари тривалого використання, вироблені для виробництва інших товарів. Сюди відносять верстати, дороги, комп'ютери, молотки, вантажівки, сталеливарні заводи, автомобілі, машини для миття посуду. (Іншими словами, це матеріальні та фінансові ресурси в системі факторів виробництва). 4) В сучасних умовах набуває великого значення четвертий фактор - підприємницькі здібності. Економічні форми поєднання факторів виробництва.
Пряме поєднання(має місце коли власник засобів вироб. і роб сили виступає як одна особа)
Насильне поєднання (характ. для рабов. і феодал. суспільства. Купівля продаж роб сили)
Заключення трудового договору.