- •1)Предмет економічної теорії. Економічна теорія і економічна наука.
- •2)Функції економічної теорії і тенденції її розвитку
- •3)Метод економічної науки: загальнонаукові та спеціальні методи економічних досліджень
- •4)Суспільне виробництво – матеріальне і нематеріальне
- •6)Основні макроекономічні показники – валовий внутрішній продукт, валовий національний продукт, національний дохід, національне багатство
- •7)Національне багатство і його складові
- •8)Економічна і соціальна ефективність національної економіки
- •9)Відносини власності як основа економічної системи. Типи, види та форми власності, їх переваги і обмеженості.
- •10)Етапи розвитку суспільного виробництва. Сучасний технологічний спосіб виробництва
- •11)Форми господарства: натуральна і товарна. Умови виникнення товарного вир-ва
- •12)Товар та його властивості. Величина вартості товару
- •13)Походження, суть і функції грошей. Види грошових систем. Закон грошового обігу
- •15)Величина вартості товару. Індивідуальні і суспільно-необхідні затрати праці. Фактори,що впливають на величину вартості товару
- •16)Витрати виробництва. Прибуток і дохід
- •17)Підприємництво і капітал в ринковій економіці. Суть капіталу. Загальна формула капіталу і її протиріччя.
- •18)Структура капіталу підприємства та механізм його функціонування. Основний і оборотний капітал.
- •19)Форми капіталу і види прибутку. Ринковий механізм вирівнювання норми прибутку
- •20) Ринок, його функції, структура і інфраструктура
- •21)Конкуренція як фактор функціонування ринкової економіки. Види конкуренції та основні методи боротьби.
- •22) Підприємництво як особливий вид ринкової діяльності. Сфери підприємницької діяльності.
- •23) Суспільне відтворення і його суть. Проблеми пропорціональності і збалансованості і їх сучасне вирішення.
- •25) Економічне зростання і його типи. Закономірність переходу до нової якості економічного зростання.
- •26)Циклічність як властивість економічної системи. Фази циклу та їх характеристика
- •28) Джерела формування і структура використання сімейних доходів.
- •29) Взаємовідносини держави і економіки. Необхідність державного регулювання сучасної ринкової економіки.
- •30) Функції держави в ринковій економіці. Напрямки впливу держави на ринкову економіку.
- •31) Методи державного регулювання ринкової економіки. Значення цільових програм.
- •32) Суть , функції і принципи розподілу доходів.
- •33) Інфляція: суть, причини виникнення, типи, основні види та форми.
- •34) Робоча сила як товар. Фактори , що впливають на величину вартості робочої сили.
- •35) Підприємство як суб*єкт ринкових і господарських відносин. Види підприємств. Взаємовідносини підприємств – конкуренція і партнерство.
- •Попит споживачів
- •39)Підприємництво: види діяльності та форми організації
- •1. Виробниче підприємництво
- •2. Комерційне (торговельне) підприємництво.
- •3. Фінансово-кредитна підприємництво.
- •4. Посередницьке підприємництво
- •5. Страхове підприємництво.
- •2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності
- •40) Система цін в ринковій економіці. Види цін. Державне регулювання цін в ринковій економіці
- •41) Суть і функції фінансової системи. Структура фінансової системи
- •42)Державний бюджет, його доходи і видатки. Бюджетний дефіцит, його причини, негативні наслідки і шляхи подолання.
- •43)Податки і їх види. Функції податків. Проблема оптимізації податків на прибуток і особисті доходи.
- •45) Сучасна банківська система. Необхідність двоярусної системи. Функції центрального банку .
- •46 )Суть умови розвитку, принципи діяльності та основна мета підприємництва
- •49) Відтворення і економічний ріст. Фактори і типи економічного росту. Структурні зміни в економічному розвитку
- •50) Форми розподілу необхідного продукту. Заробітна плата: суть, основні види, форми та системи
- •51) Суспільні фонди споживання, їх структура та основні фонди розподілу
- •53) Всесвітнє господарство і етапи його еволюції. Форми світогосподарських зв*язків
- •56) Міжнародні валютно-фінансові відносини і їх еволюція. Валютна політика держави. Конвертосваність національної валюти
- •57) Ресурсний, науково-виробничий і експортний потенціал України. Фактори, що впливають на його використання
- •Форми спільного підприємництва.( спільне — створюється об'єднанням майна різних власників.)
23) Суспільне відтворення і його суть. Проблеми пропорціональності і збалансованості і їх сучасне вирішення.
Суспільне відтворення - це процес суспільного виробництва, який взято не як окремий одноразовий акт, а як постійно повторюваний процес.
Це суспільне виробництво, що перебуває в постійному процесі свого відновлення. Він охоплює всі фази й всі без винятку сторони суспільного виробництва. Але в цьому надзвичайно складному макроекономічному процесі виділяють три основні моменти:
- відтворення матеріальних благ;
- відтворення робочої сили;
- відтворення виробничих відносин.
Відтворення матеріальних благ є кінцевою метою функціонування суспільного виробництва, адже тільки через їх постійне виробництво стає можливим процес обміну речовин між людиною і природою. Цей процес є підґрунтям суспільного відтворення, відображає сутність останнього і не має аналогів щодо своєї складності. Його кінцевим наслідком є постійний процес споживання створених матеріальних благ і такий самий постійний процес відновлення всієї сукупності матеріальних благ для їх наступного споживання.
Як відомо, створення матеріальних благ є безпосередньо функцією робочої сили, витрати якої слід кожного разу відшкодовувати. Цей процес полягає в тому, що з усієї сукупності вироблених матеріальних благ слід виділити ту їх частку, яка буде еквівалентною за вартістю витраченій робочій силі і призначена виключно для її відновлення. За своєю натуральною формою ця сукупність матеріальних благ і послуг являє собою ті блага, які слугують відновленню фізичної та духовної енергії, витраченої всіма робітниками.
Відтворення виробничих відносин являє собою процес, кінцевим результатом якого, перш за все, є відновлення статус-кво основних суб'єктів цих відносин. Такими основними суб'єктами суспільного виробництва є з одного боку, власники засобів виробництва, а з іншого - власники робочої сили (наймані працівники). Сутність цього процесу полягає в тому, що кожен з цих суб'єктів виходить з процесу суспільного відтворення в тій якості, в якій він у нього вступив. Власники засобів виробництва не тільки залишаються власниками певної кількості об'єктивного фактора виробництва, а й збільшують його розміри. Власник же робочої сили кожного разу виходить з процесу суспільного виробництва тільки власником своєї робочої сили. Але ця постійність відновлення статусу суб'єктів суспільного виробництва має місце тільки стосовно сукупного феномену (сукупний власник, сукупна робоча сила) і не стосується кожного окремого індивіда. Серед них відбувається процес переходу зі стану, наприклад, власника, у стан найманого працівника і навпаки. Але ці одиничні й випадкові за своїм характером переходи не змінюють загальної ситуації, яка реалізується в тому, що з кожного процесу такого відтворення сукупний власник виходить власником, а той, хто входив у цей процес як найманий працівник, виходить з нього в тій самій якості.
Просте відтворення — це відновлення виробництва з року в рік практично в незмінних масштабах і на практично незмінній техніко-технологічній основі. Таке відтворення характерне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, і як наслідок — уповільнений соціально-економічний прогрес. Подібне явище має місце і нині у багатьох країнах світу.
Розширене відтворення — це відновлення виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах та на постійно змінюваних техніко-технологічних засадах. Для такого відтворення в кожному наступному проміжку часу потрібні додаткові або якісніші виробничі ресурси.
24) Суспільне нагромадження і його джерела. Оптимізація норми і структури нагромадження.
Розширене відтворення передбачає виділення у національному доході не тільки фонду споживання, а й фонду нагромадження, за рахунок якого відбуваються виробниче і невиробниче нагромадження, створення резервів і страхових фондів. Виробниче нагромадження – збільшення або створення нових додаткових засобів виробництва (будівництво нових підприємств, залізниць, електростанцій, машин, обладнання тощо) і покращення їх якості. Невиробниче нагромадження – збільшення предметів особистого і суспільного вжитку для нових робітників (будівництво житла, установ освіти, охорони здоров’я, культури). Створення резервів і страхових фондів – додаткові засоби виробництва і предметів споживання, які призначені для забезпечення безперервності виробництва за різних непередбачуваних обставин. Масштаби нагромадження пов’язані з пропорціями розподілу національного доходу на частки, що споживаються і нагромаджуються. Чим більше виділяється засобів на розширення виробництва, тим вища міра нагромадження, і навпаки. Частка засобів, які виділені на нагромадження в загальному обсязі національного доходу, називається нормою нагромадження (НН). Вона визначається співвідношенням фонду нагромадження (ФН) до національного доходу (НД) і виражається у відсотках: НН = ФН / НД × 100% Чим вища норма нагромадження, тим швидші темпи економічного зростання, і навпаки.
Нагромадження капіталу у формі зростання господарських одиниць та вирівнювання структури економіки містить більше передумов для зростання ринку, ніж нагромадження капіталу у формі зростання розмірів господарських одиниць при незмінній структурі економіки. Нагромадження капіталу у формі зростання кількості господарських одиниць і регулярних перебудов в економіці припускає відділення нових капіталів із старих, що неможливо без розвинутої банківсько-кредитної системи, яка забезпечує концентрацію і перелив капіталів, вільних від продуктивного використання.
Кожний товаровиробник не лише виробляє окремий товар та бореться за місце на ринку, а й сприяє виробництву інших товарів, оскільки збуджує потреби в інших суб'єктів ринку, примушує їх більше виробляти, оскільки здійснює нагромадження чи за межами своєї господарської одиниці, чи у формі диверсифікації виробництва в межах свого підприємства. Отже, конкуренція виступає не тільки як боротьба за місце на ринку, а й як взаємодія різних ланок суспільного поділу праці, яка дає поштовх зростанню ринку. Підтримка цієї (другої) сторони конкуренції і є предметом регулювання у рамках німецької моделі ринку.
Яка частина національного доходу йде на нагромадження? Як ми вже з'ясували, з отриманого сукупного продукту суспільство
в першу чергу покриває спожиті в процесі виробництва засоби й предмети праці (ФЗ), необхідний продукт (НП) йде на оплату праці (відтворення робочої сили). Таким чином, залишається невикористаним лише додатковий продукт (ДП), який і є основним джерелом нагромадження.
Але на потреби нагромадження використовується не весь додатковий продукт, а лише його частина. Інша частина разом з необхідним продуктом йде на задоволення певних невиробничих потреб суспільства й надходить в особисте споживання всіх членів суспільства (освіта, культура, охорона здоров'я, управління, оборона тощо).
Додатковий продукт є .основним, але в реальному житті не єдиним джерелом нагромадження. Певну роль у нагромадженні відіграє амортизаційний фонд. Роль амортизаційного фонду, як джерела нагромадження, полягає в тому, що в міру заміщення зношених знарядь праці відбувається їх оновлення, модернізація, реконструкція. В зв'язку з цим відрізняють чисте нагромадження, тобто таке, що відбувається лише за рахунок додаткового продукту, й валове, джерелом якого, окрім додаткового продукту, виступає й амортизаційний фонд.
Фонд нагромадження - величина не постійна. Як складова частина національного доходу він залежить, по-перше, від факторів, що визначають обсяги національного - доходу; по-друге, від пропорції розподілу національного доходу на фонд споживання й фонд нагромадження; по-третє, розміри нагромадження, безпосередньо пов'язані з величиною національного багатства, найважливішою частиною якого є виробничі фонди (що впливає на розміри амортизації). Якщо вплив першого й третього факторів не вимагає особливих пояснень, бо це вже розглядалося в попередніх темах, то другому фактору слід приділити увагу.
Шляхи оптимізації фондів споживання та нагромадження.
Такими шляхами є:
•*• Зниження матеріаломісткості, енергомісткості, проведення державою активної амортизаційної політи-
ки тощо. Ці заходи мають надзвичайно важливе значення для досягнення оптимально:»'! норми нагромадження.
2. Лізинг. Як сучасний метоед прискорення науково-технічного розвитку, оптимізацід фонду нагромадження, отримав широке використання.. Це довгострокова оренда машин і устаткування, транспоіртних засобів тощо. В умовах розгортання НТР лізинг наСбув міжнародного характеру, тобто використовується оревйдна форма експорту та імпорту машин і устаткування. О)днією з форм використання лізингу є зобов'язання ореіндаря купити машини та устаткування після закінчення строку оренди. Лізинг набув поширення в розвинутих крраїнах світу. Так, наприкінці 90-х років об'єктами лізинг-ових угод у Німеччині були 35% автомобілів, до 15% промислового обладнання.
3. Процес інтенсифікації І суспільного виробництва. Він істотно впливає на оптимізаацію фонду споживання та фонду нагромадження.
4. Проведення активної структурної політики, насамперед скорочення матеріаломістких галузей виробництва. Це один з важливих фгакторів радикальної зміни у співвідношенні фонду споживання і фонду нагромадження. Тому уряд насамперед пювинен з'ясувати економічну доцільність існування деякіих базових галузей промисловості у нинішніх обсягах і віибрати найперспективніші наукомісткі та високотехноло^гічні галузі. Основними критеріями вибору галузей є: їх; експортний потенціал або можливість його нарощування; :прискорений розвиток галузей, який сприяє підвищеінню конкурентоздатності більшості з них (їх модернізаціі.ї, підвищенню ефективності); можливість заміни імпорту. До найперспективніших галузей в Україні належать елеіктроніка, машинобудування, чорна металургія, кораблебудування, трубопровідний транспорт, аерокосмічні ракети й апарати, сільське господарство, харчова і текстильна промисловість, охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, їх у першу чергу повинна фінансове підтрщмувати держава, постачати ресурсами, вони мають користуватися податковими, кредитними пільгами тощо.
5. Зменшення частки військових нагромаджень. Відіграє певну роль у поліпшенні структури фонду нагромаджень.
6. Підвищення якості продукції, скорочення витрат на її зберігання та споживантя, розширення її асортименту тощо. Має важливе значення для вдосконалення фонду споживання.
7 Скорочення суспільних фондів споживання (за ранок окремих пільг, надмірно високих пенсій для держслужбовців та ін.). Це важливий напрям вдосконалення фонду споживання в Україні. Так, в державі налічується до 18 млн. пільговиків.