21)Конкуренція як фактор функціонування ринкової економіки. Види конкуренції та основні методи боротьби.

Необхідною умовою ефективного функціонування механізму саморегулювання ринкової економіки є конкуренція. Вона є важливою рушійною силою розвитку ринкової економічної системи. Конкуренцію породжують об'єктивні умови ринкового господарювання: різні форми власності на засоби виробництва; повна економічна відокремленість і свобода вибору господарської діяльності товаровиробників, їх повна економічна залежність від кон'юнктури ринку; боротьба за джерела сировини, ринки збуту виробленої продукції, сфери використання капіталу з метою отримання найбільшого прибутку.

Конкуренція - це суперництво (змагальність) між різними учасниками ринкової економіки за найбільш вигідні умови виробництва та реалізації товарів і послуг, за привласнення найбільшого прибутку. Вона виступає силою, яка мобілізує особистий економічний інтерес і підприємницький потенціал та спрямована на їх максимальну реалізацію.

Види:

• За галузево-територіальною ознакою: внутрігалузева, міжгалузева, міжнародна

• За кістю субєктів ринку та ступенем їх конкурентно сили: досконалу (чисту), недосконала(монополія, монополістична , олігополія)

• За методами конкурентної боротьби: цінова, нецінова,чесна, нечесна

Цінові методи конкуренції – це конк. В якій головним засобом боротьби є ціна.(перемагає той хто домагається нижчої ціни продукції ніж конкуренти. Боротьба за скорочення затрат виробництва завдяки викор. Досягненя НТП)

В умовах сучасної конкуренції переваж. Нецінові методи конкуренції.

Нецінова конкуренція- це стратегія конкурентної боротьби яка спрямована не на зміну цін, а на створення передумов, які поліпшують реалізацію продукції.(створена продукція за своїми споживчими якостями відповідала запитам своживачів)

Два види: конкуренція за продуктами(покращення якості за збереження ціни)за умовами продажу(поширення і вдосконалення послуг що супроводжують реалізацію товарів)(продаж товарів у кредит, безкош. Доставка товару додому, забезпечення запасними частинами)

Нечесна- це нецивілізовані форми конкуренції які проявляються в порушенні субєктами ринкових відносин чинного законодавства.(неправомірне викор. Позначень товару іншого виробника, дезінформація споживачів про товар, компрометація товарів конкурентів(непрадиві відомості)переманювання провідних спеціалістів)

В умовах конкурентної боротьби перемагає той, хто створює високоякісний товар за найменших індивідуальних витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, удоск. організації та управління виробництвом. Конкуренція спонукає товаровиробників постійно запроваджувати нововведення, метою яких є поліпшення результатів їхньої економічної діяльності.

Функція конкуренції - завоювати ринок, в економічній боротьбі за споживача (покупця) перемогти своїх конкурентів, забезпечити привласнення найбільшого прибутку.

22) Підприємництво як особливий вид ринкової діяльності. Сфери підприємницької діяльності.

Підприємництво як особливий вид діяльності передбачає наявність у суб’єктів цієї діяльності особливого стилю і типу господарської поведінки, певного напряму думок. Виявляється це передовсім у пошукові нетрадиціних рішень і можливостей, розширенні масштабів і сфери діяльності і, що надто важливо, постійної готовності до ризику та пошуку способів його подолання, у вільному прояві ініціативаи, постійному прагненні до новаторства, в особливому творчому ставленні до справи.

Забезпечення ефективного функціонування фірми чи діяльності індивідуального підприємця – найважливіше завдання підприєницької діяльності. Це передбачає вміння залучати і використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел, орієнтацію на інновації та створення інноваційного середовища.

Підприємництво як господарська діяльність.

Як господарська діяльність підприємництво незалежно від виду і сферу діяльності фірми чи індивідуального підприємництва пропонує організацію і управління господарським процесом. Така діяльність може охоплювати різні її види: інноваційну, інжинірингову, виробничо-збутову, патентно-ліцензійну та іншу, в тому числі й торгівлю цінними паперами,консультаційну, торгівельно-посередницьку.Сфера господарської діяльності включає як внутрішньофірмові відносини, так і відносини з іншими учасниками ринкового господарства, зокрема правові, фінансові, відносини, пов’язані з рузом товару, страхуванням, орендою та зберіганням товарів, рекламою продукції і послуг, розрахункові та інші.

Підприємницька діяльність здійснюється фізичними і юридичними особами.

Індивідуальні підприємці – це фізичні особи, правове становище яких регулюється відповідними законами. Згідно з ними вони наділяються дієздатністю і правоздатністю: до наділення правами і обов’язками, до несення майнової та іншої відповідальності, до провадження юридичних актів (укладання угод).

Носієм майнових прав і обов’язкоів є юридична особа. Вона виступає в господарському обороті від свого імені; несе самостійну майнову відповідальність по обов’язках, у які вона вступає; існує незалежно від осіб, які входять до її складу.

Майно юридичної особи відокремлюються від особистого майна його членів.

До індивідуальної (особистої) підприємницьої діяльності належить діяльність, яку здійснюють фізичні особи. До колективного підприємництва відносять підприємницьку діяльність, що здійснюється юридичними особами. Як одна, так і друга форма підприємницьої діяльності грунтуються на власності капіталу і майна, а також на фінансових коштах, залучених зі сторони. Наймана праця може застосовуватись (і застосовується) в обох формах підприємницької діяльності.

Власником капіталу, вкладеного в конкретне майно, може бути індивідуальний підприємець. Він наділений правом володіти, користуватись і розпоряджатися цим майном, тобто бути одноосібним власником і керуючим майном, яке він вкладає, витрачаючи для цього необхідні ресурси (трудові, матеріально-технічні та ін.) в організацію господарського процесу. Як фізична особа індивідуальниц підприємець може не мати особистого майна й капіталу, а залучати позикові кошти й орендоване майно для організації господарської діяльності.

Одержання підприємницього доходу та прибутку є кінцевим результатом такої діяльності.

Наявність у фізичної особи передумови для організації господарської діяльності, якою вона може управляти самостійно чи найняти керуючого, і передбачає індивідуальне підприємництво. Значного поширення індивідуальна підприємницька діяльність набула в сучасних умовах у нових галузях, пов’язаних з висококю технологією і новаторськими ідеями. Фізичними особами тут можуть бути інженери-конструктори – як ті, що мають патенти, так і ті, що мають кошти на організацію і впровадження їх у виробництво.

Як правило, індивідуальниц підприємець на відміну від менеджера великої фірми має значно більше свободи дій, особливо у виборі сфери своєї діяльності, її напрямів.

Підприємець – це особа, яка бере на себе особистий ризик, пов’язаний з його результатами, вкладає особисті кошти в організацію справи.

Вступаючи в господарські зв’язки з іншими учасниками ринкових відносин, підприємець виступає як сторона договору (угоди). Він може надати право підписати від свого імені чи від імені фірми, яку очолює, контракти, встановити межі цих повноважень.

Підприємець бере на себе всю відповідальність за кінцеві резульатами діяльності – як індивідуальної, так і колективної, оскільки діє на свій страх і ризик. Як фізична особа чи представник юридиної особи він несе майнову відповідальнфість за результати господарської діяльності.

Свою справу підприємці організовують і діють заради особистої вигоди чи вигоди фірми (організації), яку вони представляють. Отже, найсильніші господарські мотивації властиві саме підприємницької діяльності.

Оскільки підприємці володіють технологіями створення продуктів, у більшості випадків унікальних, то особиста справа у високотехнологічних галузях пов’язується безпосередньо з конкретними науково-технічними ідеями.

Власник, який має право користуватися, володіти та розпоряджатися майном, яке він свм використовує як засоби виробництва для випуску певної продукції і отримання підприємницького прибутку, стає керуючим, а відншоення власнотсі стають управлінськими відносинами.

Управління набуває відносно самостійного від об’єкта валсності характеру, правомочності осіб чи органів (підрозділів, фірм), зайнятих використанням властивих управлінню функцій тоді, коли відбувається відокремлення управління від власності на засоби виробництва й вироблені продуки, коли для управління процесом виробництва намаються професіонали-управлінці (менеджери).

Отже, суть підприєництва полягажє в тому, що, щоб в умовах невизначеності ринку знаходити можливість для якнайкращого виоркитсання власності у вигляді капіталу, патентних прав, майна та інших ресурсів, добиватися реалізації на практиці цих можливостей.

Залежно від сфери діяльності між підприємствами є відмінності, що дають підстави говорити про існування форм їх за таким критерієм. Наприклад, вугільні, нафтодобувні, залізорудні та інші гірничодобувні підприємства можуть створюватися лише в місцях покладів корисних копалин, наявності певних природних ресурсів. Отже, такі підприємства мають певну географічну обмеженість створення. Частина підприємств створюється ближче до споживачів: хлібозаводи, кондитерські фабрики, побутові підприємства тощо. На створення підприємств впливає наявність водних ресурсів (наприклад, для теплових електростанцій), робочої сили тощо.  Є сфери діяльності, де велике значення має природний, біологічний фактор виробництва. Це стосується зокрема сільськогосподарських підприємств. Тут є особливості, пов'язані з виникненням земельної ренти, ціноутворенням.  Підприємства різних сфер господарювання відрізняються і своєю продукцією. Промислові, сільськогосподарські, будівельні підприємства виробляють, як правило, матеріальну продукцію. Але є підприємства, які надають послуги (наприклад, підприємства зв'язку, побуту). Послуга також втілює витрачену працю, але ця-праця в умовах ринкових відносин обмінюється не у вигляді речі, а у формі діяльності (наприклад, послуга перукаря).