17)Підприємництво і капітал в ринковій економіці. Суть капіталу. Загальна формула капіталу і її протиріччя.

По-перше, підприємництво — це дієвий важіль зміни структури економіки. Підприємець виробляє саме ті товари та надає саме ті послуги, за які споживачі будуть готові йому заплатити. Це важливо особливо для нашої перехідної економіки, де підприємництво сприяє реструктуризації народного господарства, спрямуванню виробничих потужностей на продукування саме того, що необхідно споживачам.

По-друге, підприємництво — це явище, для якого характерна конкурентна боротьба. Підприємці, змагаючись між собою за споживацьку прихильність, поліпшують якість своєї продукції, знижують ціни, пропонують післяпродажне обслуговування тощо.

По-третє, підприємництво — це каталізатор економічного розвитку суспільства. Основний показник економічного розвитку країни — валовий внутрішній продукт, який показує загальну суму всього обсягу кінцевого виробництва в країні за певний період часу. Підприємці, прагнучи одержати максимальні прибутки, намагаються продати якомога більше своєї продукції, тим самим збільшуючи валовий продукт країни.

По-четверте, підприємництво — це стимул економії та раціонального використання усіх видів ресурсів. Оскільки інститут підприємництва ґрунтується на приватній власності, підприємці прагнуть мінімізувати витрати з метою максимізації власного доходу. Від цього виграє суспільство в цілому, адже обмежені ресурси використовуються при цьому найефективніше.

Крім того, підприємець розв'язує багато соціальних проблем суспільства. Він створює робочі місця, розв'язує тим самим проблеми зайнятості, сплачує податки, що дає змогу державі виконувати свої функції.

Підприємницька діяльність — безмежне поле застосування зусиль та здібностей. Вона різноманітна, як різноманітні й людські потреби. Численні прояви підприємництва можна згрупувати на такі види підприємницької діяльності, як виробниче, комерційне, посередницьке, фінансове та страхове підприємництво.

Виробниче підприємництво — найважливіший вид підприємницької діяльності, спрямований па виробництво товарів та надання послуг. Цю діяльність проводять підприємства або окремі підприємці, які випускають різноманітну продукцію, виконують роботи та надають послуги.

Комерційне підприємництво виконує товарно-грошові та торгово-обмінні операції, які здійснюються у вигляді угод з купівлі-продажу товарів.

Посередницьке підприємництво передбачає діяльність установ та окремих осіб, які посідають місце між виробником і споживачем, допомагаючи їм знайти одне одного і одержуючи за це винагороду у вигляді комісійних.

Фінансове підприємництво має об'єктом купівлі-продажу специфічний товар — гроші та цінні папери. Страхове підприємництво — це діяльність, пов'язана з формуванням грошових фондів та їх використанням для відшкодування збитків у передбачених страховою угодою випадках для надання допомоги громадянам та юридичним особам

Капітал, як і будь-яка економічна категорія, має свій речовий зміст та суспільну форму. В їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії.

Капіта́л — за визначенням класичної економічної теорії один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від інших факторів виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Економічною передумовою виникнення капіталу є товарне виробництво, зокрема, та стадія його розвитку, коли товаром стає робоча сила. Цей процес розпочався у період первісного нагромадження капіталу.

Засоби виробництва (у тому числі земля) певною мірою були знаряддям привласнення неоплаченої праці і за так званого "соціалізму". Формально у країнах колишнього СРСР була проголошена суспільна власність на засоби виробництва, але фактично вони були монопольно узурповані бюрократичною верхівкою партійного, радянського і державного апарату, тому ступінь експлуатації у сфері виробництва був вищим, ніж у розвинутих країнах.

Отже, з погляду суспільної форми глибинна сутність капіталу (як діалектична єдність речового змісту і суспільної форми) конкретизується в антагоністичній суперечності між власниками засобів виробництва та інших об'єктів власності (меншість) і найманими працівниками (більшість).

Загальна формула капіталу Г-Т-Г. Тут Г=Г+ДГ, де Г - авансований капітал, а ДГ - приріст авансованого капіталу, додаткова вартість. Загальна формула капіталу Г-Т-Г подібна до формули простого товарного обігу Т-Г-Т. Обидві формули складаються з фаз Т-Г (продаж товару) і Г-Т (купівля товару). Однак у випадку Т-Г-Т кінцевою метою кругообороту виступає задоволення потреб у певному товарі. При обігу грошей як капіталу Г-Т-Г метою і рушійним мотивом є одержання додаткової вартості, зростання багатства, авансованого його власником заради цього як капіталу.

Протиріччя загальної формули капіталу. Капіталіст повинен купити товар за вартістю, продати за вартістю і все ж таки одержати додаткову вартість. Звідки ж виникає додаткова вартість? Припустимо, що капіталісти дістають прибуток за рахунок того, що продають куплений ними товар з націнкою в 10% до його вартості. Але капіталіст виступає одночасно як продавець товару в акті Т-Г і як покупець в акті Г-Т. Виграючи як покупець, він буде програвати як продавець.

Додаткова вартість не може виникнути з товарного обігу, тому що він відбувається на основі обміну еквівалентами. Вона не може виникнути поза обігом: гроші, що лежать у скрині, прибутку не приносять. Зміна вартості капіталу, його зростання можуть відбутися в тому випадку, якщо капіталіст знаходить на ринку такий товар, який при його споживанні створює вартість більшу, ніж його власна вартість. Таким товаром є робоча сила.

Загальна формула капіталу з урахуванням цієї обставини перетворюється у формулу кругообігу капіталу:

Власник капіталу купує товари: робочу силу (РС) і засоби виробництва (ЗП) і поєднує їх у процесі виробництва (В). У підсумку створюється новий товар Т', що має вартість Г більшу, ніж початково авансована на його виробництво вартість, тобто містить додаткову вартість.Робоча сила стає товаром, коли: 1.робітник юридично вільний, тобто має право розпоряджатися своєю робочою силою на власний розсуд; 2.власник робочої сили позбавлений засобів виробництва і засобів існування і змушений найматися до власника засобів виробництва, щоб мати засоби існування.