Індивідуальна робота

Для студентів, які виконують магістерські дисертації або зацікавлені у поглибленому дослідженні проблем фондових ринків, що розвиваються, рекомендуються питання:

1. Розвиток фондових ринків країн Східної Європи.

2. Розвиток фондових ринків у країнах Латинської Америки.

При написанні роботи доцільно звернутися до монографії Б. Б. Рубцова «Зарубежные фондовые рынки» (с. 238—253).

Питання для самоперевірки знань

1. Дайте визначення предмета дисципліни, що вивчається. Назвіть його основні особливості.

2. У чому полягає різниця між основними сферами фінансового ринку: фондовим ринком, грошовим ринком та ринком банківських позичок?

3. Назвіть головних учасників фінансового ринку.

4. Як ви розумієте категорію «заощадження»?

5. Поясніть, чому головною функцією фінансового ринку є перетворення заощаджень на інвестиції. В чому полягає значення фінансових посередницьких інститутів у цьому процесі?

6. Як ви розумієте категорію «фінансові фонди» і чому на фінансовому ринку вони втілюються в фінансові інструменти — цінні папери?

7. Чим пояснюється різноманітність цінних паперів?

8. Як ви розумієте правовий зміст цінного папера?

9. Які основні стандарти та вимоги, що висуваються стосовно цінних паперів?

10. Який економічний зміст цінного папера?

11. Поясніть процес сек’юритизації на фінансовому ринку, його причини.

12. Назвіть причини розвитку електронних цінних паперів.

13. У чому полягають особливості ринку банківських позичок, чому він не сек’юритизований?

14. Як ви розумієте інтернаціоналізацію і глобалізацію фінансових ринків?

15. Який вплив має розвиток мережі INTERNET на розвиток сучасного фінансового ринку?

Тема 2. Законодавче регулювання фінансового ринку

• В Україні поступово формуються правові норми фінансового ринку. Слід зрозуміти основні положення того, що економічні відносини, які складаються на фінансовому ринку, повинні регулюватися законодавчо. Закони, що регулюють ринок і встановлюють над ним контроль, створюються поступово, по мірі роз- витку ринкових відносин в цілому і фінансових відносин зокрема. В країнах з ринковою економікою норми фінансового ринку створювалися протягом десятиріч. Знайомство з розвитком законодавства у країнах з ринковою економікою, по-перше, дозволяє надати критичну оцінку законодавству України з фінансового ринку; по-друге, допоможе зрозуміти, яким чином і в якому напрямі необхідно вдосконалювати вітчизняне законодавство з урахуванням специфіки економічного і соціального розвитку України.

• Пропонується ознайомитися з розвитком законодавства в США. Основні положення з цього питання зводяться до такого.

1. Правові норми регулювання фінансового ринку у Сполучених Штатах Америки розвивалися поступово.

2. Перші закони з’явилися у 1933 і 1934 рр., тобто за умов розвинутої економіки. Причиною їх виникнення був крах фінансового ринку та економічна криза, що розпочалася у 1929 р. і тривала до 1933 р. Ці події показали, наскільки необхідне законодавче регулювання фінансового ринку.

3. Законодавством у теперішній час охоплено весь ринок: біржовий та позабіржовий. Кінцева мета регулювання — створення єдиного національного фінансового ринку.

4. Розширення фінансового ринку всередину та вшир порушило питання про введення інститутів саморегулювання. Державний контроль не в змозі був охопити весь ринок і, що найголовніше, він підвищував затрати обігу цінних паперів. Тому функції регулювання передавались частково саморегулівним організаціям (СРО). Перша СРО — Національна асоціація дилерів з цінних паперів — була створена в 1938 р. відповідно до акта Мелоні.

• Інтернаціоналізація та глобалізація міжнародних відносин зумовила необхідність розвитку єдиних стандартів, процедур та умов розрахунків на фінансовому ринку. Тож, слід ознайоми- тися з:

1. рекомендаціями Групи 30 — Міжнародної організації незалежних експертів. Матеріали з цього питання можна прочитати у таких навчальних посібниках: Фондовий ринок України / За ред. В. В. Оскольського. — К.: Скарбниця, 1994. — С. 117—125; Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 19—21;

2. стандартами IOSCO: Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 21—25;

3. принципами регулювання ринку капіталу в країнах — учасницях Європейського Союзу: Сутормина В. Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. — К.: НАУ, 1999. — С. 25—28; Чухно А. А., Семенов С. Л. Фондові ринки країн — членів Європейського Союзу // Фінанси України. — 1999. — № 2. — С. 3;

4. міжнародними нормами банківського регулювання та нагляду: Селбі Дж. Національний банк України і банківський нагляд // Вісник НБУ. — 1998. — № 12. — С. 50—53; Горячек З. Ю. Базельський комітет з питань банківського нагляду як координатор діяльності фінансово-кредитних установ // Вісник НБУ. — 1998. — № 11. — С. 55—58.

• Далі студент повинен ознайомитися з основами правового регулювання фінансового ринку в Україні.

В Україні відповідно до ст. 8 Конституції діє принцип верховенства права. Всі закони та нормативно-правові акти, що стосуються регулювання та нагляду за фінансовим ринком, повинні відповідати певним розділам і статтям Конституції. Відповідно до ст. 92 виключно законами України встановлюються основи створення та функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, порядок створення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу, порядок випуску та обігу державних цінних паперів. Необхідно також знати основні положення законів України, постанов Верховної Ради та Указів Президента України, що безпосередньо відносяться до фінансового ринку:

1. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу».

2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».

3. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

4. Постанова ВР України «Про Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України».

5. Указ Президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії».

Окрім законів, кодифікованих Верховною Радою, обов’язко­вими до виконання є нормативно-правові акти виконавчої вла- ди. Згідно із ст. 117 Конституції України в межах своєї компе- тенції вищий орган виконавчої влади — Кабінет Міністрів Украї­ни — видає нормативно-правові акти (тобто різного роду розпорядження і постанови). Міністерства, відомства, комітети, НБУ, ДКЦПФР та інші органи також щорічно видають накази, рішення, пояснення, постанови, інструкції з метою регулювання корпоративної діяльності, реєстрації цінних паперів, організації депозитарної діяльності, регулювання діяльності спільного інвесту­вання та ін.

• Фінансові відносини між учасниками ринку повинні бути оформлені юридичними документами — угодами чи договорами, кожен з яких має відповідні обов’язкові реквізити. Суперечки, що виникають при невиконанні зобов’язань за угодою однією із сторін, вирішуються в арбітражному суді. Пред­ставлена на рис. 1 схема правового регулювання фінансового ринку допоможе студенту зрозуміти і запам’ятати логіку су­бординації юридичних документів.

Рис. 1. Схема правового регулювання фінансового ринку

• Далі слід детальніше розібратися в правовому регулюванні та нагляді за трьома сферами фінансового ринку: фондовим ринком, грошовим ринком, ринком банківських позичок.

Чинне законодавство містить основні положення, що захищають права інвестора та накладають на емітента обов’язки щодо розкриття інформації. Введена обов’язкова реєстрація випуску цінних паперів у ДКЦПФР, інформації про їх випуск, оприлюднення публічної регулярної інформації про наслідки господарської діяльності емітента. Встановлені правила та стандарти стосовно проведення операцій на фондовому ринку.

• Відповідно до Указу Президента України «Про основні напрями розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році» основними проблемами визначено:

• розбудову інфраструктури фондового ринку;

• запровадження системи моніторингу фондового ринку;

• стабілізацію ринку облігацій внутрішніх державних позик;

• вдосконалення системи захисту прав інвестора;

• розвиток нормативно-правової бази;

• інформування та підвищення обізнаності населення стосовно питань функціонування фондового ринку.

Щодо грошового ринку та ринку банківських позичок, то слід відзначити такі положення.

По-перше, специфічність грошового ринку як сфери фінансового ринку в чинних законах не відображена.

По-друге, грошовий ринок і ринок банківських позичок потребують норм, що забезпечують насамперед підвищення ліквідності інструментів.

По-третє, захист прав інвесторів, емітентів та професійних учасників фінансового ринку, а також підтримка ліквідності на грошовому ринку застосовується до кожного інструменту відповідно до норм права. Слід зазначити, що в Україні до цього часу немає закону, на якому б базувалася вся система норм стосовно одного з найважливіших інструментів — векселя.

По-четверте, ринок банківських позичок традиційно високорегульований. Здійснюється пруденційний банківський нагляд, спрямований на захист прав вкладників та акціонерів банку, підтримку ліквідності банківської системи.