2. Регламент самостійної та індивідуальної роботи студентів

Самостійна робота студентів з курсу «Фінансовий ринок» організовується за трьома формами. Перша — обов’язкове виконання домашніх завдань по розв’язанню задач, яке контролюється при проведенні практичних занять. Друга — обов’язкова підготовка реферату кожним студентом на 5—6 сторінок, які перевіряє викладач. Вибір теми реферату відбувається на добровільних засадах. Цікаві за змістом реферати виносяться на обговорення. Третя форма — організація «круглого столу», на якому заслуховуються реферати (5—6 хв. кожний). Проводяться два засідання: перше присвячене темам 1—4, друге — темам 5—8. Засідання «круглого столу» повинно бути організоване таким чином, щоб залучити до роботи якомога більше студентів.

Індивідуальна робота передбачає дві форми. Перша стосується студентів, які виявили інтерес до дисципліни та мають намір глибше досліджувати визначену проблему. Можливий варіант, коли студент самостійно вибирає проблему, добирає літературу та готує доповідь. Друга форма — підготовка рефератів або доповідей, інформаційний матеріал яких у подальшому буде використано для написання магістерської дисертації.

3. Методичні рекомендації

Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці

• Перша тема знайомить студента з предметом дисципліни — фінансовим ринком, який являє собою специфічну сферу економічних відносин. Їх особливість полягає в тому, що відносини, які розглядаються, формуються на певному економічному просторі, зі сформованою правовою, технічною, економічною, податковою інфраструктурою, яка постійно змінюється. Тому предмет курсу «Фінансовий ринок» — економічний простір, на якому формують­ся і функціонують відносини між його учасниками з приводу купівлі-продажу фінансових фондів.

• Основними учасниками (суб’єктами) фінансового ринку є: емітенти — юридичні особи (згідно з чинним законодавством України), що випускають цінні папери з метою залучення фінансових фондів; інвестори — фізичні та юридичні особи, що купують цінні папери емітентів з метою отримання доходу або інших цілей; фінансові посередники між емітентами та інвесторами; держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю.

Потрібно зрозуміти послідовність розвитку основних фінансових категорій фінансового ринку.

• фінансові фонди, що обертаються на ринку, досить різноманітні за своїм змістом, призначенням і використанням. Звідси — три відокремлені сфери фінансового ринку: фондовий ринок, грошовий ринок і ринок банківських позичок;

• джерелом фінансових фондів є заощадження, тобто грошові кошти, які постійно вивільняються в процесах виробництва та обігу (дуже важливе методологічне положення);

• заощадження акумулюють чисельні і різноманітні кредитні, фінансові, страхові та інші фінансові інститути з метою перетворення їх на позичковий капітал для подальшого інвестування у фінансові активи або надання послуг;

• фінансові фонди, що обертаються на фондовому та грошовому ринках, втілені у фінансові інструменти — цінні папери, які є засобами спілкування між учасниками ринку;

• із сутності та функцій кожної зі сфер фінансового ринку випливає специфічність цінних паперів, які на них обертаються. На фондовому ринку відбувається випуск та обіг довгострокових цінних паперів, на грошовому — короткострокових боргових, на ринку банківських позичок обертається та частина позичкового капіталу, яка на визначений строк надається у вигляді грошової суми.

Варто звернути увагу, що з правової точки зору цінний папір — юридичний документ, стандартний контракт, зміст якого зумовлює те, що емітент продав цінний папір, щоб отримати необхідні фінансові фонди, і відповідно прийняв на себе зобов’язання. Інвестор, що купив цінний папір, придбав майнові та інші права, передбачені контрактом. З цього положення випливає, що по- трібні закони, які в першу чергу захищають права інвесторів. З економічної точки зору цінний папір — капітал, який приносить дохід його власнику.

• Сучасний розвиток фінансового ринку спричинив посилення процесу сек’юритизації фінансових відносин. Обіг цінних паперів полегшує не тільки відносини між емітентом та інвестором, а й сприяє організації контролю і нагляду за фінансовим ринком.

Фондовий і грошовий ринки можна узагальнено назвати ринком цінних паперів.

Ринок банківських послуг не сек’юритизований. Фонди, які на ньому обертаються, втілені в індивідуальні контракти — договори про позички між кредитним інститутом та фізичною (юридичною) особою, яка отримує позичку за певних умов. З економічної точки зору, банківська позичка — надання на визначений термін грошового капіталу під встановлений процент.

• Розширення фінансових ринків спричинило до життя похідні цінні папери, розвиток фінансового інжинірингу та появу опціонних і ф’ючерсних бірж.

• Процеси, що відбуваються на світовому фінансовому ринку, так само, як і розвиток сучасних телекомунікацій, зокрема мережі INTERNET, впливають на національні фінансові ринки: збіль­шується міжнародний рух грошових потоків, відбувається інтернаціоналізація та глобалізація фінансових ринків.