4. Як ви вважаєте, позитивну чи негативну роль в історії Галицько-Волинської держави відігравало галицьке боярство?

Об'єднання Галицького і Волинського князівств відбулося при волинському князі Романі Мстиславовичі (1170-1205 рр.). Після монголо-татарської навали, яка зруйнувала Русь, Галицько-Волинська держава, використовуючи своє вигідне стратегічне положення на шляху між Чорним і Балтійським морями, продовжувала боротьбу з татарами, домігшись широкого між народного визнання і ставши одним з найбільших центрів об'єднання давньоруських земель. Таким чином, вона ще майже протягом століття зберігала державні і культурні традиції Київської Русі.

. Верховна влада в Галицько-Волинській державі належала князеві, який спирався на бояр і місцеву знать Влада князя була не безмежною. Важливу роль грали боярська рада.

Хоча князь у Галицько-Волинській землі, принаймні в окремі періоди, вважався «самодержцем»,фактично він залежав від боярства, яке усіма засобами прагнуло обмежити його владу, використовуючи в той же час князя як знаряддя для охорони власних інтересів. Бояри, будучи великими землевласниками, підтримували князівську владу, остільки вона була виразницею інтересів феодалів у боротьбі з поневоленим населенням, захисницею їхніх земельних володінь. В окремі періоди існування Галицько-Волинської Русі значення князівської влади настільки знижувалося, що князі практично не могли започаткувати ні однієї великої політичної акції без згоди і підтримки бояр. Як постійний державний інститут боярська рада діяла в Галицько-Волинській землі вже в першій половині XIV ст. У її склад входили знатні і великі бояри-землевласники, галицький єпископ, суддя князівського двору, деякі воєводи і намісники. Боярська рада скликалася з ініціативи самого боярства, але іноді і за бажанням князя. Однак князь не мав права скликати боярську раду лише з власної ініціативи, не враховуючи думки бояр. Очолювалася рада самими впливовими боярами, котрі прагнули направляти діяльність князя. Формально не будучи вищим органом влади в Галицько-Волинській землі, боярська рада відігравала велику роль у політичному житті цієї землі, у справі керування нею. Позиції боярської ради посилювала також та обставина, що значна частина бояр займала першорядні посади в системі управління Галицько-Волинської землі.

Таким чином, у політичній історії Галицько-Волинських земель існували дві тенденції: з одного боку, великі князі прагнули до максимального зосередження владі у своїх руках, а з іншого боку — боярство і знать постійно намагалися обмежити цю владу, активно брали участь у династичній боротьбі за великокнязівський престол. Отже це послабляло Галицько-Волинське князівство і відігравало негативну роль в її історії також це стало однією з причин його занепаду.

5. Чому Галицько-Волинську державу вважають правонаступницею Київської Русі?

Галицько-Волинська держава – це другий етап понад 500-літнього існування КР (860-1349 рр.), історія якої по праву належить українському народу. Видатні історики 20-ого століття вважають, що «українство корениться в КР», а Галицько-Волинське королівство – було «суто українською державою». Утворення і об’єднання ГВ держави в 1199 р. було подією великої історичної ваги. Таким чином виникла нова велика держава. Маючи під собою сильну економічну основу, тому що була розташована на торгівельний магістралі Буг-Дністер, і частково контролюючи балтійсько-чорноморську торгівлю, ГВ держава отримала блискучі перспективи для свого розвитку. ГВ займало територію, на якій здавна мешкали східні слов’яни, тому тут була можлива консолідація громадян на основі національної спорідненості. Тому можна говорити, що ГВ держава стала правонаступницею КР.