
- •1. Предмет і метод політичної економії та їх тлумачення різними школами.
- •2. Зародження і розвиток економічної науки.
- •5. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •6. Економічні відносини як спосіб організації економічної системи.
- •Виробничі можливості і суспільні потреби.Закон зростаю-чих потреб.
- •Економічні потреби суспільс-тва. Закон зростання потреб.
- •7. Економічні системи, їх типи і еволюція .
- •8. Власність як економічна кате-горія та її історичні типи, види, форми.
- •9. Суб’єкти та об’єкти влас-ності. Форми власності в Україні.
- •10. Тенденції розвитку відносин власності у світі та Україні.
- •11. Відносини власності в умовах змішаної економічної системи
- •12. Сутність та форми акціонерної власності
- •13.Колективна форма власності її сутність та форми
- •14. Матеріальне виробництво і його фактори.
- •15.Виробництво як джерело задоволення зростаючих потреб суспільства.
- •16. Товарна форма організації суспільного виробництва та закономірності виникнення товарного виробництва.
- •17. Товар та його властивості.
- •18. Характеристика розвиненої форми товарного виробництва.
- •19. Фунціонування товарного виробництва. Характеристика простого товарного виробництва.
- •20. Гроші та їх функції.
- •22. Єволюція грошей. Форми вартості і виникнення. Сучасна грошова система.
- •21. Грошовий обіг та його закони.
- •23. Витрати виробництва та їх види..
- •25.Прибуток як економічна економічна категорія. Фактори що впливають на норму та масу прибутку.
- •24. Продуктивні сили та виробничі відносини суспільства.
- •26.Ціна виробництва, собівартість і рентабельність
- •27. Первісне нагромадження капіталу. Особливості нагромадження капіталу в Україні.
- •28. Закони ринку. Закон попиту та його функціонування.
- •29. Конкуренція та її місце в ринковій економіці.
- •30. Державна форма власності, її форми.
- •31. Особливості розвитку ринкових відносин в Україні.
- •32 . Закон пропорзиції і механізм його дії.
- •33. Ринок, його функції та закони.
- •34. Принципи класифікації ринків. Види ринків.
- •36. Банківська система. Позичковий капітал та процент.
- •35 Сутність і основні елементи інфраструктури ринку.
- •37. Суть підприємництва та його роль в ринковій економіці.
- •38. Специфіка підприємництво в аграрній сфері.
- •39. Фермерське господарство як форма підприємництва.
- •40. Рентні відносини і особливості формування доходів у сільському господарстві
- •41. Особливості ціноутворення в аграрному виробництві. Ціна землі.
- •42 Земельна рента та її сутність.
- •43. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин та його роль в економіці .
- •44. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу.
- •45. Капітал як економічна категорія. Альтернативні теорії капіталу.
- •46. Капітал п-ва та його кругообіг і обіг.
- •47. Економічні функції держави та її роль в кругообігу продукту, ресурсів і доходу.
- •48. Інфляція її види та соціальні наслідки.
- •49. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення.
- •50. Тіньовий сектор в економіці Україні і його особливості.
- •51. Суть і види економічного відтворення.
- •52.Національний дохід та методи його розподілу.
- •53. Національне багатство: його складові та проблеми їх відтворення
- •55. Економічні кризи та їх причини.
- •54. Розподіл і перерозподіл національного доходу в державі.
- •56. Роль державного бюджету в накопиченні та перерозподілі національного доходу.
- •57.Економічне зростання та його типи і чинники.
- •58. Натуральна форма організації виробництва. Характеристика натурального господарства.
- •62. Проблеми повної зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
- •59. Економічне зростання та економічні цикли.
- •60. Держава як суб’єкт ринкових відносин.
- •61.Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.
- •63. Зайнятість та відтворення робочої сили.
- •64. Неповна зайнятість і безробіття, його види і форми.
- •65. Економічна система капіталізму вільної конкуренції
- •66. Економічна система монополістичного капіталізму.
- •67. Робоча сила як товар і джерело додаткової вартості.
- •68. Номінальна і реальна заробітна плата. Прожитковий мінімум та споживчий кошик.
- •69. Заробітна плата як економічна категорія та її форми.
- •70. Торгівельний капітал та джерела його накопичення.
- •71. Податкова система України. Податки і їх види.
- •72.Ринок як економічна категорія, суб’єкти та об’єкти ринкових відносин.
- •73. Соціалістична економічна система, її позиттивні та негативні риси.
- •74. Суперечності одержавленої адміністративно командної економіки, як причина розкладу соціалістичної системи.
- •75. Світогосподарські зв'язки та форми міжнародних відносин.
- •76. Доходи домогосподарств та їх розподіл
- •77. Проблеми входження України в світове господарство
- •80.Міжнародне співробітництво і розвиток світового господарства.
- •78. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки. Форми і види підприємств в Україні
- •79. Сутність і класифікація глобальних проблем
77. Проблеми входження України в світове господарство
Світове господарство це система національних господарств та відносин економічної власності, що формуються в єдину цілісність завдяки наднаціональному господарському механізму на основі інтернаціоналізації технологічного способу виробництва.
Глибинну сутність світового господарства розкриває система економічних законів, що управляють його розвитком. Ця система складається, з одного боку, з законів, які діють у межах національних господарств, насамперед, найрозвиненіших країн світу, але мають інтернаціональні форми свого вияву, а з другого — з нових економічних законів, які виникають у процесі інтернаціоналізації технологічного способу виробництва та відносин економічної власності й господарського механізму.
До законів національних господарств, які у модифікованих формах діють у межах світового господарства, належать закон вартості, закон попиту і пропозиції, закон грошового обігу, закон концентрації капіталу та ін. До нових законів цієї сфери належать закон інтернаціоналізації виробництва, закон інтернаціоналізації обігу, закон інтернаціоналізації продуктивних сил, закон транснаціоналізації (посилення ролі ТНК у сфері міжнародних економічних відносин), закон інтернаціоналізації технологічного способу виробництва та ін., більшість із яких необхідно обґрунтувати економічній науці.
Основні групи країн у світовому господарстві. Такими трьома групами країн, як зазначалось, є розвинеш держави світу, країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою. Розвиненим країнам світу властиві високий рівень розвитку технологічного способу виробництва (значною мірою базується на автоматизованій праці) у промисловості, поступове наближення до цього рівня сфери будівництва (здебільшого, базується на машинній праці), сільського господарства, високий рівень розвитку та значна частка сфери послуг (від 2/3 до 3/4 працездатного населення).
Другу найважливішу групу країн світового господарства складають країни, що розвиваються. Серед країн, що розвиваються, виділяють декілька груп. Першу з них складають країни ОПЕК, експортерів нафти, які отримують значні доходи — нафтодолари і за відносно незначної чисельності населення забезпечили його високий життєвий рівень із наявною істотною диференціацією. До групи "нових індустріальних держав", згідно з класифікацією ООН, належать країни, які за багатьма економічними показниками переважають інші країни, що розвиваються, а за деякими з них навіть конкурують
Решта країн, що розвиваються, не пройшли стадії індустріалізації, їхнє населення, в основному, зайняте у сільському господарстві. У цих країнах низький рівень писемності, велике безробіття, високі темпи зростання населення, експорт представлений переважно сільськогосподарською продукцією, продуктивність праці досить низька.
Ці країни, у свою чергу, можна поділити на дві групи. До першої входили країни із середнім рівнем доходу, до другої групу із низьким рівнем доходу . За цим критерієм до слаборозвинутих країн належать ряд держав СНД, у т. ч. і Україна.
Третю групу країн складають колишні країни РЕВ і країни СРСР, які найбільшою мірою підходять до держав з перехідною економікою. Внаслідок глибокої кризи у більшості з цих країн через хибну економічну політику та розрив традиційних зв'язків обсяг ВВП знизився більше, ніж удвічі, і вони були відкинуті до групи країн, що розвиваються, із середнім рівнем розвитку. Щоб певною мірою зберегти і навіть відновити традиційні раціональні економічні зв'язки, більшість країн колишнього СРСР створили СНД (співдружність національних держав), але ця структура діє неефективно.