Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
chPoRa_Politka.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
558.08 Кб
Скачать

7. Економічні системи, їх типи і еволюція .

В економічній літературі визнача-ють різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма влвсності, техноло-гічний спосіб виробництва, спосіб управління і коорднинації економіч-ної діяльності тощо. Поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом виробниц-тва, рівнем розвитку продуктивних сил. Розрізняють доіндустріальне сус-пільство – економічну систему, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машин-на праця; постіндустріальне суспіль-ство, що грунтується на автоматизо-ваній праці, оснащеній комп’ютерною інформацією.

Ринкова економіка – різноманіт-ність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошо-вих відносин, свобода підприємниц-тва, конкурентний механізм гспода-рювання, матуріальне стимулювання, вільне ціноутворення, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.

Адміністративно-командна система заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкурен-ції, директивному плануванні, нерин-кових господарських зв’язках, зрів-няльному характері розподілу, ігно-руванні законів товарно-грошового обігу тощо.

Змішана економічна система – різноманітність форм власності та господорювання, якісні зрушення у відносинах приватної власності, кон-курентний механізм, значна економіч-на роль держави, прогнозування соці-ально-економічних процесів.

Перехідна економічна система ха-рактерна для країн, які звільнились від недоліків адміністративно-коман-дної системи. В таких умовах транс-формаційні проецси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально- економічними потрясіння-ми, кризовими явищами.

8. Власність як економічна кате-горія та її історичні типи, види, форми.

Власність – сукупність відносин окремих індивидів, груп людей та їх асоціацій до речей, як до своїх, і від-носин між людьми з приводу прина-лежності речей.

Власність як економічне явище яв-ляє собою сукупність неіснуючих по-за зв’язком між собою таких елемен-тів:

1) об’єкти власності;

2) суб’єкти власності;

3) відносини власності.

Об’єкти (матеріально-речовий змі-ст) – присвоювані, такі що знаходять-ся в розпорядженні людей речі: фак-тори виробництва життєвих благ.

Суб’єкти або носії відносин влас-ності – це люди, їх різні об’єднання та асоціації, які присвоюють, володіють та розпоряджаються об’єктами влас-ності.

Відносини власності – сукупність відносин між людьми з приводу при-належності речей та інших об’єктів власності.

Відносини власності беруть свій початок у виробництві. Виробництво – не лише процес створення життєвих благ, це також процес їх присвоєння людьми, у відповідності з їх участю у виробництві.

Власність не лише результат та одна з істотних рис виробництва, а і у зв’язку з безперервністю виробничих процесів, вона є непремінною предпо-силкою виробництва.

Виробниче присвоєння – це пер-винне та початок власності, подаль-ший рух відносин власності здійсню-ється у формах відчудження та втори-нного присвоєння на стадіях розподі-лу та обміну.

Відносини власності є системост-ворюючим фактором у всій системі економічних відносин, а тому і осно-вою існуючого строю. У зв’язку з цим вони законодавчо закріплюються та захищаються державою. В результаті економічні відносини власності отри-мують юридичну форму, а їх суб’єкти наділяються правом власності.

Економічні відносини власності первинні, фундаментальні, бо вони виникають у виробництві та розподілі об’єктів власності в кінцевому випад-ку визначається участю людей у ви-робничо-господарській діяльності. Право власності вторинне, похідне, однак шляхом законодавства держава може активно впливати на розподіл матеріального багатства в країні.

Тип власності – це найбільш загальна характеристика поєднання робітника із засобом виробництва. Типи влас-ності: суспільна, приватна, змішана. Суспільна:

Вид: державна, колективна.

Державна:

Форми: загально-державна та муні-ципальна.

Колективна:

Форми: кооперативна, акціонерна, партнерська, власність громадських організацій, власність релігійних та культурних організацій.

Приватна:

Вид:індивідуально-трудова та з най-маною працею. Індивідуально-трудо-ва:

Форми: одноосібна і сімейна. З найманою працею:

Форми: корпоративна, монополістич-на, індивідуальна з використанням найманої праці.

Змішана: (це і тип, і вид).

Форми: державно-колективна, дер-жавно-приватна, приватно – колекти-вна.

Форма власності – це система еконо-мічних або господарських зв’язків, які зумовлені відповідним способом поєднання робітника із засобом ви-робництва.

Функціонуванню власності прита-манне багатоманіття форм.

По об’єктам власності розрізняють:

1) власність на фактори виробниц-тва, в тому числі на засоби вироб-ництва, робочу силу;

2) власність на предмети спожи-вання;

3) інтелектуальну власність.

По суб’єктам розрізняються такі її соціальні форми:

1) індивідуальна;

2) колективна;

3) державна.

В ряді випадків при аналізі еконо-мічних відносин виділяють дві соціальні форми власності:

1) приватну;

2) державну.

На основі індивідуальної, колек-тивної, державної власностей шляхом об’єднання майна виникають и функ-ціонують різні змішані форми власно-сті, в тому числі за участю іноземних громадян та юридичних осіб.

Особливе місце серед форм власно-сті по її об’єктам займає власність на засоби виробництва.

Об’єкти інтелектуальної власності: вироби мистецтва, науки, літератури, науково-технічні розробки, відкриття, раціоналізаторські пропозиції, а та-кож фірмові знаки.

Індивідуальна власність громадян складає економічну основу їх особис-тої незалежності, прав и свобод люди-ни.

Структура індивідуальної власнос-ті:

1) особиста власність, що носить споживчий характер;

2) індивідуально-трудова приватна власність.

Колективна власність.

Суб’єкти: колективні підприємст-ва, кооперативи, акціонерні товарист-ва та інші господарські об’єднання, що мають статус юридичної особи. Вона виникає на основі або шляхом добровільного об’єднання грошових коштів, майна громадян та інших юридичних осіб з метою створення кооперативів, акіионерних товариств.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]