1. Предмет і метод політичної економії та їх тлумачення різними школами.

Політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між людьми в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Економічні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами виробництва; 2) з приводу організації виробнмчого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання резуль-татів виробництва.

Політекономія здійснює екскурси в інші науки. Зачіпає політичні, ідео-логічні відносини, особливо еконо-мічну та соціальну політику, психо-логію, юриспурденцію в галузі госпо-дарського та цивільного права. Також стикається з науками, що вивчають техніку і технологію виробництва.

Сучасна економічна теорія харак-теризується більшою кількістю нап-рямків, шкіл, течій. Основні: 1) Нео-класична; 2) кейнсіанська; 3) моне-таризм; 4) інституціонально-соціоло-гічна. Вони різняться трактуванням ролі ринку і держави, їх співвідно-шення і взаємодії в економічному розвитку.

Неокласична виходить з коренного положення класичної школи про ринок і конкуренцію, як про природні умови функціонування і розвитку економіки. Ринковий механізм само-регулювання вважається єдино ефек-тивним способом функціонування економіки. Державне втручання може привести до порушення економічної рівноваги, до зниження ефективності. Засновується на теоріях межової ко-рисності та виробничості. Кейнсіан-ство виникло в 30-ті роки, у зв’язку з необхідністю виводу буржуазної еко-номіки з світової кризи 29-33 рр. Кейнс випустив в 1936 р. працю "спільна теорія зайнятості, відсотку і грошей". Основні положення: ринко-вий механізм не здатен повністю лік-відувати кризи і безробіття, необхідне державне втручання, з використанням податків, субсидій, ссудного відсотку.

Монетаристські теорії інтенсивно розвиваються. В центрі їх уваги - антикризові заходи: стимулювання економічної активності з використан-ням фінансово-кредитної системи, грошового обігу, інфляцій для підви-щення попиту.

Институціонально-соціологічна. Об’єктом дослідження є такі суспільні інститути як корпорації, профспілки, держави. При цьому в центрі уваги - загальнолюдські цінності. Виступа-ють проти надмірної ідеологізації сус-пільного життя, против мілітаризації економіки, за індикативне державне планування економіки, за гарантовані доходи, за розширення державних соціальних програм, за організацію державою перекваліфікацію робітни-ків у зв’язку з технологічним безробі-ттям.

Предмет: Політекономія вивчає економічні відносини людей, їх єдно-сті і взаємодії з продуктивними сила-ми та політичними, ідеологічними, соціальними інститутами суспільства. Предметом є вивчення економічних виробничих відносин, їх взаємодія з продуктивними силами та організація управління і ефективне ведення гос-подарства як чинників суспільного багатства. Вивчаючи свій предмет по-літекономія робить висновки, узагаль-нення, в результаті чого формується понятійний аппарат: економічні зако-ни, економічна категорія. Категорія – наукове поняття, яке характеризує окремі сторони економічного явища (ціна, прибуток, зарплата). Економіч-ні закони виявляють суттєві, стійкі та необхідні причини, наслідкові зв’язки і взаємозалежність даного економіч-ного процесу.

Великий арсенал методів наукових досліджень підрозділяється на дві групи: 1) емпіричні; 2) теоретичні.

Емпіричні – полягають у зібранні фактів, врахуванні всіх змін, що від-буваються з ними, в їх групуванні, ма-тематико-статистичній обробці. Тео-ретичні методи є засобом проникнен-ня в глибинну сутність досліджуваних явищ, розкриття законів їх функціону-вання та розвитку.

Для пізнання соціально-економіч-них явищ та процесів використовують загально – наукові методи та специ-фічні методи .

До загальнонаукових відносять діа-лектичний (виходить з того що будь яке явище перебуває в русі, тобто має динаміку розвитку; має притаманні йому тотожність, відміність, проти-лежність, суперечність, конфліктність тощо) та структурно-функціональ-ний (розглядає будь яке економічне явище як системне з обов’язковим аналізом функцій взаємодіючих еле-ментів) методи.

Специфічні: метод абстрагування (відсторонення від другорядних, не-істотніх сторін досліджуваного явища з метою виділення першочергових глибинних якостей, що розкривають його сутність). Аналіз – розложення, розчленування досліджуваного об’єк-ту на складові частини. Синтез – вив-чення предмету в єдності та взаємодії всіх його складових частин, його сис-темної цілісності. Індукція – констру-ювання узагальнених висновків, тео-ретичних результатів, економічних законів на основі емпіричних спосте-режень великої кількості досліджува-них явищ. Дедукція – протилежний рух дослідницької думки від загаль-них наукових висновків до окремих явищ з метою: 1) наукової оцінки; 2) поглиблення, уточнення, повишення якості спільних наукових висновків, законів. Метод Єдності історичногоі логічного – в реальній дійсності всі явища мають історичну послідовність а також і логічно обгрунтовану взає-мозалежність явищ. Гіпотеза – це при-пущення, яке висунуте для пояснення будь якого явища і потребує перевір-ки на досвіді.