1. Зміст і значення фінансової політики

Фінансова політика — це сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Вона проявляється у формах і методах накопичення фінансових ресурсів та використання їх на різні потреби держави, розвиток економіки і соціальний захист населен­ня, у фінансовому законодавстві; практичних діях у га­лузі фінансів різних державних структур.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузя­ми народного господарства, соціальними групами насе­лення, територіями.

Фінансова політика держави залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів.

До зовнішніх факторів варто віднести: залежність держави від імпортних поставок сировини, матеріалів, інших видів природних ресурсів; рівень обміну техноло­гіями; експортні можливості самої держави та ін.

Внутрішніми факторами, які суттєво впливають на фінансову політику, є: форма власності на основні засо­би виробництва; структура економіки; соціальний склад населення; стан розвитку економіки і організація гро­шового обігу; стабільність грошової одиниці; розвиток форм кредитування.

Фінансова політика держави базується на таких за­гальних принципах:

1) постійне сприяння розвитку виробництва, підтри­мання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення;

2) мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій (освіта, оборона, охо­рона здоров'я, культура, соціальне страхування, допо­мога малозабезпеченим та ін.);

3) вплив за допомогою фінансового механізму на раціо­нальне використання природних ресурсів.

Залежно від тривалості періоду фінансову політику поділяють на:

1. фінансову стратегію;

2. фінансову тактику.

Фінансова стратегія — довготерміновий курс фі­нансової політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення великомасштабних завдань, виз­начених економічною та соціальною стратегією. У про­цесі її розробки прогнозуються основні тенденції роз­питку фінансів, формуються концепції їх використан­ня, розробляються принципи організації фінансових відносин.

Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства.

Стратегія і тактика фінансової політики взаємопов'язані. Стратегія створює сприятливі можливості для ви­рішення тактичних завдань.

У складі фінансової політики як самостійні чинники існують: податкова політика, бюджетна, грошово-кре­дитна та митна.

Податкова політика реалізує інтереси держави. її головне призначення — вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби та перерозподілення цих коштів через бюджет.

Під бюджетною політикою розуміють визначення державою:

- джерел формування доходів державного і місце­вих бюджетів;

• пріоритетних напрямів видатків бюджету;

• допустимих меж розбалансованості бюджету;

• джерел фінансування бюджетного дефіциту;

• принципів взаємовідносин між окремими ланка­ми бюджетної системи.

Під грошово- кредитною політикою розуміють забез­печення стабільності грошового обігу через управління емісією, регулювання інфляції й курсу національної гро­шової одиниці; забезпечення своєчасності розрахунків V народному господарстві та в різних ланках фінансової системи через регламентацію і регулювання діяльності банківської системи; управління діяльністю фінансового ринку через регламентацію емісії та розміщення дер­жавних і корпоративних цінних паперів та регулюван­ня їх дохідності.

Держава захищає свої інтереси через митну і валют­ну політику, основним завданням якої є примноження золотовалютних резервів держави.