3. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення

Фонди фінансових ресурсів цільового призначення є самостійною ланкою фінансової системи і належать до держаних фінансів.

Державні цільові фонди — це форма перерозподілу і використання фінансових ресурсів, що залучаються державою для фінансування деяких суспільних потреб.

За допомогою державних цільових фондів можна:

• впливати на процес виробництва через фінансуван­ня, субсидування та кредитування підприємств;

• забезпечувати природоохоронні заходи, фінансу­ючи їх за рахунок спеціально визначених джерел і штрафів за забруднення навколишнього середо­вища;

• надавати соціальні послуги населенню через ви­плату пенсій, соціальну допомогу, субсидування соціальної інфраструктури в цілому.

Залежно від цільового призначення державні фонди поділяють на економічні й соціальні, а відповідно до рівня управління — на державні й регіональні.

Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасови­ми. Створення постійних фондів пов'язане з виконан­ням державою окремих функцій. Тимчасові фонди фор­муються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і припиняють своє функціонування після ви­конання покладених на них завдань.

Сьогодні в Україні існують такі основні державні цільові фонди:

• Пенсійний фонд;

• Фонд соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності;

• Фонд соціального страхування на випадок безро­біття;

---Фонд соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві.

4. Фінансове забезпечення відтворювального процесу

Фінансове забезпечення відтворювального проце­су — це покриття відтворювальних витрат за рахунок фінансових ресурсів, які акумулюються господарюючи­ми суб'єктами і державою.

Обсяг і структура фінансових ресурсів безпосередньо пов'язані з рівнем розвитку виробництва та його ефек­тивністю. Що більші масштаби виробництва і вища його ефективність, то більші, за інших рівних умов, обсяги мобілізованих фінансових коштів. Своєю чергою, вели­чина фінансових ресурсів, які інвестуються у виробниц­тво, — важлива передумова для його росту та вдоскона­лення.

Фінансові ресурси необхідні, насамперед, суб'єктам господарювання. З них формуються децентралізовані фінансові ресурси, які скеровують на капітальні вкладення, збільшення оборотних коштів, фінансування науково-технічних досягнень, проведення природоохо­ронних заходів, забезпечення потреб суспільного харак­теру. Отже, децентралізовані фонди забезпечують гро­шовими коштами відтворювальний процес на мікро-рівні.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат здійснюється в трьох формах:

а) самофінансування;

б) кредитування;

в) державного фінансування.

Самофінансування базується на використанні власних фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Як­що власних коштів недостатньо, підприємство може або «коротити деякі свої витрати, або використати залучені кошти, отримані за рахунок операцій з цінними паперами

Кредитування — це такий спосіб фінансового забез­печення відтворювальних витрат, за якого витрати суб’єктів господарювання покриваються за рахунок позик банку, наданих на умовах терміновості, сплачуваності та повернення.

Державне фінансування здійснюється за рахунок коштів бюджетних та позабюджетних фондів і не потребують повернення. За допомогою такого фінансування держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою та невиробничою сферами, галу­ні ми економіки.

На практиці всі перераховані форми фінансового забезпечення відтворювального процесу можуть застосовуватись одночасно. Основне — у певний час забезпечи­ти оптимальне співвідношення між ними.

Одним із методів впливу держави на відтворювальний процес є фінансове стимулювання. До фінансових стимулів належать організаційні форми фінансових від­носин, за допомогою яких можна впливати на матері­альні інтереси суб'єктів господарювання.

До складу фінансових стимулів розвитку виробниц­тва і підвищення його ефективності відносять:

• ефективні напрями інвестування фінансових ре­сурсів;

• заохочувальні фонди;

• бюджетні методи інтенсифікації виробництва;

• спеціальні фінансові пільги і санкції.

Можна виділити три основні напрями інвестування фінансових ресурсів:

1. фінансування технічного переозброєння підпри­ємств;

2. фінансування витрат, пов'язаних із відтворенням робочої сили, професійною підготовкою кадрів, підви­щенням їхньої кваліфікації;

3. послідовна реалізація програм, спрямованих на за­безпечення зрушень у галузевій та територіальній струк­турах суспільного виробництва.

Спеціальні заохочувальні фонди формуються на під­приємствах з метою орієнтувати працівників на поліп­шення кінцевих результатів діяльності, ріст виробниц­тва і підвищення його ефективності.

Важливу роль у розвитку виробництва відіграють бюджетні стимули: система платежів підприємства до бюджету та система бюджетного фінансування.