4. Страховий ринок

Страховий ринок — особлива сфера грошових відно­син, де об'єктом купівлі-продажу є специфічна послу­га — страховий захист, а також пропозиція і попит на нього.

Функціонування страхового ринку базується на та­ких принципах:

— демонополізація страхової справи;

• конкуренція страхових організацій з надання стра­хових послуг;

• залучення страхувальників і мобілізація грошо­вих коштів у страхові фонди;

• свобода вибору для страхувальників умов надан­ня страхових послуг, форм і об'єктів страхового за­ хисту;

• надійності й гарантії страхового захисту.

Суб'єктами страхового ринку є страховики (страхові, компанії), які надають страхові послуги, страхуваль­ники (фізичні й юридичні особи та держава). Посеред­никами в проведенні страхування виступають страхові агенти та страхові брокери (брокерські фірми).

Страхові агенти — це, як правило, фізичні особи, які укладають угоди страхування від імені страховика.

Страхові брокери виступають, зазвичай, від імені стра­хувальника, добираючи йому найвигідніші умови і на­дійні страхові компанії. Вони можуть надавати консуль­таційні послуги і страховикам. За свою роботу страховий брокер отримує винагороду у формі комісійних виплат. \

На страховому ринку функціонують страхові компа­нії різних організаційно-правових форм: державні стра­хові компанії, акціонерні страхові товариства, товари­ства взаємного страхування.

І Обов'язковим складовим елементом страхового рин­ку є спеціалізовані консалтингові фірми (компанії) стра­хових експертів.

Держава як учасник ринку страхових послуг ство­рює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства. У за­конах і прийнятих нормативних актах сформульовані вимоги до страховиків, порядок їх створення та реєстрації, вимоги до договорів і правила страхування, обов'язки стра­ховиків і страхувальників у кожній конкретній ситу­ації.

Страховий нагляд здійснюється також за рівнем стра­хових тарифів, формуванням запасних і резервних фондів страховиків, проведенням інвестиційної політи­ки, організацією обліку і звітності, своєчасною і повною сплатою податків у бюджет, за рівнем фахової підготов­ки страхових працівників.

Функціонування страхового ринку пов'язане з таки­ми поняттями, як страхове поле і страховий портфель.

Страхове поле — це наявність потенційних страхуваль­ників певного виду страхування.

Страховий портфель — це сукупність укладених певною компанією угод з усіх видів страхування. Страховий портфель характеризує діяльність кожної компанії на ринку.

Страховий ринок залежно від масштабів попиту і про­позиції на страхові послуги можна розподілити на:

• місцевий (регіональний);

• національний (внутрішній);

• світовий (зовнішній, глобальний).

Місцевий страховий ринок — це, як правило, обме­жений певною територією та вузькоспеціалізований ринок страхових послуг. Його функціонування забезпе­чує потреби конкретного регіону в страховому захисті. Національний страховий ринок покликаний задо­вольняти економічні потреби та реалізувати економічні інтереси страховиків і страхувальників у межах націо­нальної економіки.

Світовий страховий ринок сприяє задоволенню по­треби у страховому захисті страхувальників усього світу.

За галузевими критеріями структуру страхового рин­ку поділяють на такі ринки: особисте, майнове страхування та страхування відповідальності.

Для підвищення фінансової надійності страховиків запроваджені певні вимоги щодо розміру статутного капіталу страхових компаній. Зокрема, мінімальний розмір статутного капіталу страховика повинен стано­вити 1 млн євро, а для тих, хто здійснює страхування життя — 1,5 млн євро.