5.Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві

Фонд соціального страхування від нещасних випад­ків на виробництві створений з метою запровадження профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування їм завданої ма­теріальної та моральної шкоди.

Нарахування коштів до цього фонду здійснюється на основі страхового тарифу та фактичних витрат на оплату

праці. Страхові тарифи диференційовані за групами галузей економіки залежно від класу професійного ри­зику виробництва. При цьому Фонд зобов'язаний пові­домляти страхувальнику умовний клас професійного ризику його підприємства і відповідний тариф. Усі га­лузі поділені на 67 класів професійного ризику вироб­ництва, і страховий тариф коливається від 0,2 до 13,8 %.

Страхові виплати здійснюються у разі настання стра­хового випадку (професійні захворювання, смерть по­терпілого внаслідок нещасного випадку, нещасний ви­падок, що завдав шкоди здоров'ю).

Ступінь втрати працездатності у разі нещасного ви­падку на виробництві визначає медико-соціальна екс­пертна комісія.

Тема 13.Страхування та страховий ринок

1. Особливості фінансових відносин у сфері страхування

2. Форми страхових фондів

3. Організація страхування

4. Страховий ринок

Ключові терміни: страхування, страховик, страхувальник, страхові відносини, стра­хові платежі, перестрахування, страхове відшкодування, страховий тариф, страхо­ва сума, страховий випадок, майнове стра­хування, особисте страхування, страхуван­ня відповідальності, обов'язкове страхуван­ня, добровільне страхування, страховий агент, страховий брокер, страховий ринок.

1. Особливості фінансових відносин у сфері страхування

Страхування є самостійною ланкою фінансової систе­ми. Страхування як економічна категорія — це сукуп­ність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду і його використання для відшкоду­вання збитків, заподіяних за непередбачених несприятливих обставин, а також для надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх­ньому житті.

Страхування є гарантом компенсації збитків, запо­діяних майновим інтересам держави, суб'єктів господа­рювання і населення. Воно значно звільняє бюджет від тягаря витрат на відшкодування збитків, що відбулися внаслідок руйнівних природних катаклізмів, техноген­них катастроф, епідемій та інших нещасних випадків; захищає підприємців від майнових і комерційних витрат, забезпечує підтримку належного рівня життя громадян. Страхування є ефективним засобом реалізації соці­альної політики держави; забезпечує матеріальний за­хист громадян шляхом виплати пенсій і грошової допо­моги через систему державного соціального страху­вання.

Страхування — стабільне джерело інвестиційних ре­сурсів держави. Вкладаючи кошти страхових резервів (переважно за довготерміновими договорами особисто­го страхування) у пріоритетні галузі, держава спромож­на вирішувати глобальні економічні завдання.

Отже, страхування є одночасно засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків. Страхуванню властиві такі функції: ризикова, попе­реджувальна, накопичувальна та контрольна.

Основною функцією страхування є ризикова функ­ція, оскільки страховий ризик безпосередньо пов'яза­ний з основним призначенням страхування — надан­ням грошової допомоги постраждалим господарствам або громадянам. Саме в межах ризикової функції відбу­вається перерозподіл грошових коштів між учасника­ми страхування у зв'язку з наслідками страхових подій. Попереджувальна функція пов'язана з використан­ням частини страхового фонду на зменшення наслідків страхового ризику. Накопичувальна функція пов'язана із нагромаджен­ням у страховому фонді коштів у випадку страхування життя, що дозволяє реалізувати потребу громадян у стра­ховому захисті досягнутого рівня життя.

Контрольна функція страхування випливає із за­значених вище трьох функцій і виявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах. Відповідно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансо­вий контроль за виконанням страхових операцій. Страхові відносини включають:

• страхові платежі;

• виплату страхового відшкодування;

• перестрахування;

• розміщення тимчасово вільних коштів на фінан­совому ринку;

• отримання доходів від розміщення коштів на фі­нансовому ринку.

Страхові платежі — це перерахування коштів стра­хувальником страховику. Вони можуть здійснюватися одноразово чи поетапно. Внесення страхових платежів відбувається на основі страхових тарифів — розміру плати з одиниці страхової суми.

Страхове відшкодування — це виплата страхови­ком застрахованому повної чи часткової суми збитків. Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників — страхової суми і страхового збитку. Стра­хова сума — це сума, на яку застрахований об'єкт стра­хування, або розмір максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового ви­падку. Страховий збиток — це вартісна оцінка запо­діяних застрахованій особі втрат.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризу­ють розміщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і отримання від цього доходів. Отримані доходи розподіляють на дві частини. Одна частина формує доходи страхових компаній і становить певну частину їх прибутку. Інша —спрямовується безпосеред­ньо на формування страхових фондів.

Страхові відносини між суб'єктами страхування і гро­шові потоки регулюються відповідними угодами, які мають юридичну силу. Документ, що засвідчує факт страхування, називається страховим полісом (свідоц­твом). Він видається страховиком після сплати страхо­вого внеску (разового чи першого). У страховому полісі зазначають об'єкт і вид страхування, терміни дії дого­вору і страхові випадки.