23. Українська політика Катерини іі. Ліквідація гетьманщини.

Українська політика Петра І. Перша ліквідація гетьманства

Після перемоги в Полтавській битві Петро І розпочинає низку за­ходів по ліквідації автономного устрою України. Ось лише деякі з них:

/ у 1709 р. цар призначив до І.Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;

/ у 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову;

/ у 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом;

/ з 1724 р. — після смерті наказ­ного гетьмана Павла Полуботка (1722- 1724 рр.) — Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія;

/ вільна торгівля фактично скасо­вується. Українцям забороняється зай­матися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

Остаточне скасування української державності

У 1762 р. престол зайняла Катерина II, прибічниця централізму, яка низкою заходів остаточно знищила автономний устрій України:

• у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосере­дилася в руках Малоросійської колегії;

у 1775 р. знищено Запорозьку Січ. її землі були роздані цар­ським фаворитам, вельможам, генералам. Доля запорозьких козаків склалася по-різному: 25 тис. козаків згодом переселено на Кубань, 5 тис. запорожців отримали політичний притулок у Туреччині і за­снували там Задунайську Січ (1775-1828 рр.), значна кількість запорож­ців отримала статус селян;

• у 1781-82 рр. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;

• у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість козаць­ких полків створювалися полки російської регулярної армії. Коза­ків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. заможних ко­заків отримали грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії.

24. Посилення кризових явищ у соціально-економічному, політичному життіукраїни протягом іі пол. 60-х – і пол. 80-х рр.

У 1965 р. поч. економічна реформа з метою прискорення науково-технічного прогресу, інтенсифікації розвитку народного господарства. Проте вже на поч. 70-х рр. з’явились перші симптоми краху реформи.

Причини провалу економічної реформи сер 60-х рр.: - не торкалась основ адміністративно-командної системи, не мала комплексного характеру, не змін структурної, інвестиційної політики; - партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовлятися від звичних методів управління економікою.

З поч. 70-х рр. темпи економ зростання уповільнюються. Економіка продовжувала розвиватися екстенсивним шляхом, намітилося постійне відставання від розвинених країн Заходу в науково-технічному і технологічному прогресі. Низькою була й якість вітчизняних товарів. Посилилася безгосподарність і безвідповідальність, усе більше заявляла про себе корупція, організована злочинність і «тіньова економіка». Таким чином, у 70-80-ті рр. народне господарство вступило в смугу кризи.

В Україні все помітніше виявилася притаманна колонії структура економіки, що характеризувалася перевагою паливних і сировинних галузей. Економічний потенціал України нарощувався без урахування екологічних факторів. На терит нашої держ було збудовано та будувалося 8 АЕС. Україна одержувала більше чверті всіх забруднень.

Протягом 60-80-х рр. спостерігалося повне зростання добробуту населення, підвищ заробітної плати. Проте цей добробут був відносним, існував гострий дефіцит промислових і продовольчих товарів, черги стали ганебною прикметою життя народу.До того ж добробут забезпеч за рахунок розпродажу національних природних багатств - нафти, газу, вугілля, лісу. Населення не знало справжньої ціни свого «достатку», того, що він має нездоровий і тимчасовиї характер. Нафтовий «бум» 70-х рр. минув, і в бюджеті СРСР почали з’являтися багатомільярдні дефіцити.