Основні положення Конституції України.

Конституція складається з 15 розділів, які об’єднують 161 статтю, в тому числі 2 статті Прикінцевих положень, та 14 пунктів Перехідних положень. Розділ І “Загальні положення” включає 20 статей Розділ ІІ “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” складається із 48 статей Розділ ІІІ “Вибори. Референдум” включає 6 статей Розділ ІV “Верховна рада України” Розділ V “Президент України” Розділ VІ “Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади” Розділ VII “Прокуратура” Розділ VIII “Правосуддя” Розділ ІХ “Територіальний устрій України” Розділ Х “Автономна Республіка Крим” Розділ ХІ “Місцеве самоврядування” Розділ ХІІ “Конституційний Суд України” Розділ ХІІІ “Внесення змін до Конституції України” Розділ ХІV “Прикінцеві положення” Розділ ХV “Перехідні положення” Таким чином, структура конституції – досить чітка, логічно зумовлена система взаємопов’язаних і взаємозумовлених структурних елементів.

50.Українські землі у складі Австрійської та Російської імперій

У XIX ст. Україна не мала своєї держави. її територія була розподілена між Російською та Австрійською імперіями. На Україну поширився імперський адміністративно-територіальний устрій, створений для подолання духу опозиційності, використання українських природних і людських ресурсів для потреб двох імперій.

Події кінця XVIII — першої третини XIX ст. призвели до втрати українським народом тих станів і верств, які були спроможні захищати його культурні, економічні, соціальні й політичні інтереси. Використовуючи це, офіційні Петербург і Відень проводили політику національного та соціального гноблення. Особливим етапом в історії Східної Галичини й Буковини став період освіченого абсолютизму Марії-Терезії та Йосифа II.

На міжнародній арені роль України зводилася до використання її як військово-стратегічної бази для успішного ведення воєн. Особливо яскраво це проявило себе в планах Наполеона щодо України та в політиці Олександра І щодо відродженого заради участі у Вітчизняній війні 1812 р. та закордонному воєнному поході 1813-1814 pp. українського козацтва. Міжнародні події першої третини XIX ст. призвели до ліквідації Задунайської Січі й одночасно створили сприятливі умови для освоєння земель Північного Причорномор'я.

Як складова європейської цивілізації, Україна почала пройматися такими ідеями, як «народність», «нація», «права народу». Утративши навіть залишки козацької державності, українська старшина, духовенство, заможні козаки й селяни постали перед загрозою втрати своїх соціальних здобутків. Захищаючи своє провідне соціальне становище, старшина звернулася до української історії, згадавши про спільну з народом боротьбу за визволення, про своє соціальне походження.

Під впливом європейських ідей та зацікавленості власною долею кращі представники козацької старшини пройнялися ідеєю народності. Вони все ясніше розуміли свою єдність із народом, пишалися народним, тобто і своїм, героїчним минулим, самобутньою культурою, високими ідеалами.

Під впливом ідей Великої французької революції окремі представники українства з опозиційної російській владі групи автономістів усвідомили національну ідею відродження держави як гаранта захисту інтересів народу.

Завдяки зусиллям греко-католицького духівництва поступово пробуджувалося національне життя в Західній Україні. Тут греко-католики домоглися запровадження навчальних дисциплін українською мовою в початкових школах, відкрили понад 400 нових шкіл. Найвищим досягненням у Західній Україні стала діяльність гуртка «Руська трійця», який започаткував у Східній Галичині нову українську літературу, виступив проти політики денаціоналізації, закликав до єднання обох частин України.

На першу третину XIX ст. припадало також поширення на теренах України 72  російського декабристського та польського повстанського рухів.

51. Утворення ЗУНР.ЗЛУКА.

В умовах наближення поразки Німеччини та Австро-Угорщини у І світовій війні в зх.-укр. землях почав наростати рух за націон. Самовизн. та формування укр. держави. На поч. жовтня політичні сили Галичини розгорнули підготовку до створ. укр. адміністрації в краї. 19 жовтня 1918 р. у Львові відбулися загальні збори політичних і громадських діячів Галичини і Буковини на яких було обрано УНР. До неї увійшли всі українські депутати. УНР прийняла постанову про утвор. на укр. етнічних землях Української держави. Становлення зх.-укр. республіки відбувалось одночасно з відродженням Польщі, Тому УНР поставила перед австрійським урядом питання про передачу їй всієї повноти влади у Галичині та Буковині. У ніч на 1 листопада 1918 р. частини легіону укр.січових стрільців на чолі зі сотником Д.Вітовським зайняли у Львові всі урядові установи та стратегічні пункти. 13 листопада 1918 р. Українська Національна рада проголосила ЗУНР. Територія республіки становила 70 тис. кв. км з населенням 6 млн. чол. Було затверджено герб держави – золотий лев на синьому тлі та блакитно-жовтий прапор. Президентом ЗУНР став голова Національної ради Євген Петрушевич.

ЗЛУКА. Становлення ЗУНР відбувалося у складній міжнародній ситуації. Антанта підтримувала відродження Польщі, намагаючись перетворити її у санітарний кордон між Західною Європою і більшовицькою Росією. Поляки, спираючись на допомогу Антанти, почали підпорядковувати собі західноукраїнські землі. 21 листопада 1918 р. польські війська захопили Львів. Уряд змушений був переїхати спочатку до Тернополя, а через місяць до Станіслава (тепер Івано-Франківськ). У грудні 1918 - січні 1919 рр. збройні сили ЗУНР вели виснажливі бої з поляками22 січня 1919 р. Директорія УНР видала Універсал про злиття Галичини, Буковини, Угорської Русі та Наддніпрянської України у єдину державу – УНР. Того ж дня на Софійському майдані в Києві був урочисто оприлюднений акт Злуки. Практично між двома українськими державами встановлювався зв’язок близький до конфедерації.

52.Національно-культурне відродження 19ст. Кир.-Мефод. братство

Націон.-визв. рух започаткувала патріот. інтелі­генція, яка прагнула зберегти від вимирання укр..мову, істо­рію, культуру. У 1798 р. І.Котляревський видав поему "Ене'ща", вперше уживши укр.народну мову як літературну. Це була епохальна подія: вона поклала початок відродженню укр. мови, перетворенню її на літературну. Справу І.Котляревського продовжили "Харківські романтики" — літер. об'єднання 20-40-х рр., створене студентами Харків­ського університету Л.Боровиковським, А.Метлинським, О.Корсуном та іншими. Ідейним натхненником "харківських романтиків" був народо­знавець, письменник, режисер Григорій Квітка-Основ'яненко. Ви­давши у 1834 р. "Малоросійські повісті", він довів, що укр.мовою можна писати й високохудожні прозові твори. Активізації літературної творчості українською мовою Петро Гулак-Артемовський. Наприкінці XVIII ст. — поч. XIX ст. помітно посилюється інте­рес до української історії. В 1846 р. вийшла друком "Історії Русів".У другій пол. XIX ст. великий вплив на розвиток історичної науки справили М.Костомаров, В. Антонович, О.Єфименко, Д.Багалій. Наприкінці XIX ст. почалася дослідницька діяльність М.Грушевського. Культурницька діяльність укр.інтелігенції справила знач­ний вплив на піднесення національної свідомості народу, на акти­візацію процесів національного відродження. У 1845-1847 рр. у Києві діяла перша суто укр. таємна полі­тична організація — Кирило-Мефодіївське товариство (братство). Нараховувала 12 осіб, серед них — Тарас Шевченко, М.Костомаров, П.Куліш, В.Білозерський. Програмні завдання організації викладено в "Законі божому" ("Книзі буття українського народу") та "Статуті...".Основні цілі братства: ліквідація самодержавства і кріпосного права; національне визволення України; утворення на демократичних засадах федерації слов'янських народів із центром у Києві. Програмні документи наголошували на мирному характері пере­творень, досягненні стратегічних завдань через освіту та виховання, поширення літератури, залучення до своїх рядів нових членів. Поміркована програма братства викликала критичне ставлення Т.Шевченка та радикально налаштованих братчиків, які поділяли його революційно-демократичні погляди.За доносом члени братства були заарештовані і засуджені до різ­них строків ув'язнення та заслання. Значну роль у національному відродженні відіграв Т.Г.Шевченко.

виходом у 1840 р. "Кобзаря" за українською мовою остаточ­но затверджується статус літературної, «рівної серед рівних». Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства була першою спробою української інтелігенції перейти від культурного до полі- ф тичного етапу боротьби за національне визволення Україн

32. Зовнішня та внутрішня політика УНР

Прихід Директорії до влади у грудні 1918 р. Започаткував нову добу в розвитку націонтаально-демократичної революції — добу Директорії- УНР. Директорія була урядом соціалістичного спрямування. Прийшовши до влади, вона розгорнула активну державотворчу діяльність. Була зокрема, відновлена назва держави УНР, визначені органии влади 22 січня 1919 р. Проголошено Злуку УНР із ЗУНР. Землевласни і підприємці позбавлялися політичних, зокрема, виборчих прав.З 21 по 29 січня 1919 р. Працював Трудовий конгрес, який схвалив Акт Злуки, висловився за демократичний лад в Україні, визначав за Директорією право призначати членів Ради народних міністрів, видавати закони, які мали затверджуватися на сесіях Трудового конгресу, доручив Директорії оборону України. Та вже 2 лютого 1919 р.через 1,5 місяці після приходу до влади, Директорія під тиском більшовицьких військ залишила Київ, перебравшись до Вінниці, а згодом - на територію ЗУНР, до Тернополя.У червні 1919 р. Під контрольнаДиректорія становила смугу завширшки 10-20 км — між поляками і більшовиками.Внутрішня політкаи.

• видала закон про ліквідацію приватні власності на землю, але не поспішала з його реалізацією; проти селян, які самостійно розв’язували земельні питання, здійснювалися каральні акції;

• Обіцялапозбавитибуржуазіювиборчих прав, але залишилаїйуі і права;

• Ліквідувавшигетьманськийдержавнийапарат, не змогластворити нового і т.д.

• Директорія втрачала підтримку українського населення в той час, коли авторитет більшовиків зростав.

Зовнішня політика.

• Поразкою завершилися переговори Директорії про мир з Росією;

• не вдалося домовитися про підтримку з боку країн Антанти, які в грудні 1918 р. Висадили свої війська на півдні України і надали підтримку білогвардійській армії Денікіна

• Радянсько-більшовицькі війська мали чисельну перевагу, були краще організовані, ніж напів партизанська арміяС.Петлюри. На більшовиків перейшли загони Махна, “зелених”, Григор’єва.

Отже, 2 лютого 1919 р. Радянські війська вступили до Києва і до травня майже на всій території України булла встановлена радянська влада.