4) Нанесення розмірів

Для того щоб по кресленню можна було робити висновок про величину предмета, наносять розміри. Для цього проводять розмірні і виносні лінії (фіг. 36, б).

Розмірна лінія показує, до якого елементу деталі належить розмірне число. Виносна лінія зв'язує розмірну лінію із зображенням деталі. Виносні лінії виходять за кінці стрілок на 3—5 мм.

Розмірну лінію проводять паралельно тому - відрізку, розмір якого позначають на відстані 7—10 мм від нього. Зверніть увагу на те, що стрілки, які обмежують розмірні лінії, впираються вістрям у виносні лінії; величина стрілок повинна бути однаковою для всіх розмірів на кресленні.

Уяву про величину предмета дають розмірні числа. Розміри на кресленнях проставляють у мм (фіг. 36, в). Причому розмірне число наносять над розмірною лінією якомога ближче до її середини. Розмірні числа на вертикальних лініях проставляють зліва від них. Це правило встановлено для того, щоб не помилитись при читанні таких розмірів, як: 98, 9, 6, 86 і т. п. На фігурі 36, в, наприклад, слід читати розмір товщини бруска 6, а не 9. Кожний розмір на кресленні наносять тільки один раз. Розміри, що характеризують три найбільших виміри предмета — довжину, висоту і ширину (товщину), називають габаритними.

Деякі технічні деталі називають плоскими, якщо вони не мають яких-небудь виступів або заглиблень. До них належать, наприклад, прокладки різної форми, різноманітні планки, пластинки тощо. Такі деталі відповідно до ГОСТу можна зображати на кресленнях в одній проекції із зазначенням їх товщини (написом). На фігурі 37 показано креслення слюсарного кутника в одній проекції. Товщина його зазначена написом. Для цього проведені дві суцільні лінії: одна похила тонка, а друга горизонтальна потовщена. Над горизонтальною лінією зроблено напис: «Товщ. 4».

Зверніть увагу, як нанесені на кресленні розміри кутів. Величину кутів виражають у градусах. Розмірні числа, які показують кількість градусів, мають з правого боку вгорі позначення °, наприклад 120°. Розмірні лінії для позначення величини кута проведені у вигляді дуги кола з центром у вершині кута.

7) Побудова нахила і конусності

Нахил однієї лінії відносно іншої, розта­шованої переважно горизонтально або вер­тикально, характеризує величину, яка нази­вається похилом.

Для визначення похилу прямої нахиленої до горизонтальної прямої l під кутом α (С — точка перетину цих прямих), беруть на прямій t довільну точку А  і з неї опускають перпендикуляр на пряму l. Відношення АВ/ВС, виражене простим дробом або у відсотках, показує похил прямої t до прямої l. Похил позначається на кресленні зна­ком ( Щоб побудувати за­даний похил, наприклад 1:5, на горизон­тальній прямій відкладають п'ять рівних довільних відрізків А які утво­рюють відрізок АВ. Потім з кінця В ставлять перпендикуляр ВС завдовжки а. Сполучив­ши точки С і А, отримують лінію, побудова­ну з похилом 1:5.

Будують горизонтальну пряму МN=100 од. З точки М ставлять перпенди­куляр до МN, на якому відкладають відрізок МК= 12 од. Сполучивши точки К і N, отри­мують похил 1:12, або 12%.

Конусність визначають як відношення рі­зниці діаметрів двох поперечних перерізів ко­нуса до відстані між ними 

Конусність можна подати простим дробом або у відсотках.

Конусність позначається на кресленні зна­ком