37. Заробітна плата як основний вид доходів. Види зарплати та фактори, що її визначають.

Заробітна плата (wage) — грошова винагорода, яку отримує власник робочої сили в обмін на надані послуги праці; ціна використання послуг праці.

Заробітна плата має дві основні форми: відрядну та погодинну. Кожна із форм виявляється у відповідних системах.

Погодинна

Нараховується робітникамзалежно від кваліфікації і фактичновідпрацьованого часу.Обчислюється як добутокпогодинної ставки і кількостіпраці. Поділяється на:

- просту погодинну -

оплата за фактично відпрацьованийчас;

- погодинно-преміальну -

враховує оплату за фактичновідпрацьований час плюсдодаткову виплату премій заріст продуктивності праці,якість робітпродукції, економіюресурсів.Обчислюєтьсяяк добуток розцінки одиниці виробуі кількості виробів.

Відрядна поділяється на:

- пряму відрядну - передбачає прямо пропорційну алежність між зростанням об'ємувиробки і збільшенням заробітної плати;

- відрядно-прогресивну - виготовленапродукція в розмірі норми виробіткуоплачується по основних розцінках, апродукція понад норму - по розцінкахбільш високих і зростаючих;

- відрядно-регресивну - кожному відсоткузбільшення виробітку понад нормувідповідає приріст заробітку менше одноговідсотку.Вона робить невигіднимперевиконання норми виробітку.

- відрядно-преміальну - виготовленапродукція в розмірі норми виробіткуоплачується по основних розцінках, а запродукцію, виготовлену понад норму, задотримання технологічної дисципліни, забезаварійну роботу передбачена премія;

- акордну - встановлюється не за кожнийвиріб або операцію, а за весь об'ємробіт по акордних розцінках;

- колективну відрядну - знаходиться взалежності від виробітку бригади, лінії,зміни. Колективний заробіток розподіляєтьсяміж членами бригади у відповідностіз присвоєними їм розрядами, коефіцієнтамиі відпрацьованим часом.

На с учасному етапі зростає роль погодинної оплати праці.

Також зарплата поділяється на номіналну і реальну за видом.

Номінальна це та сума грошей, яку отримує працівник за фактично виконану роботу.На її рівень впливає кваліфікація,умови праці,кількість та якість праці.

Реальна передбачає ту сукупність матеріальних і духовних благ,яку може отримати працівник за свою номінальну зарплату.На реальну зарплату впливають рівень цін, рівень номінальної зарплати,величина податків.

38. «Провали» ринку та причини державного втручання в ринковий механізм

Ринкова економіка як система, що виникла в результаті самоорганізації та саморозвитку, виявилась досить ефективною, гнучкою, здатною формувати раціональну структуру господарства та забезпечувати широкі межі економічної свободи її суб'єктам. Разом з тим слід зазначити, що є низка проблем, пов'язаних з природними чинниками, економічною суспільною діяльністю та іншими її видами, а також природним розвитком самого ринкового господарства, до яких ринок залишається байдужим, а суспільство прагне їх вирішення. Саме тому необхідність урядового втручання в економіку пов'язують з відмовами ринку (фіаско ринку).

Відмови ринку — це небажання або неспроможність ринку задовольнити потреби суспільства чи окремих груп індивідів ринковою економічною системою.

Структура відмов ринку: 1. Ринок ґрунтується на індивідуальній економічній свободі та конкуренції учасників господарського процесу, що є істотною перевагою цієї форми господарювання.2 Ринок повною мірою забезпечує виробництво благ для індивідуального споживання. Ці блага називають приватними.

Приватні блага — це блага, споживання яких одними особами виключає можливість їх одночасного споживання іншими. Доступ до споживання приватних благ має той,

хто хоче їх придбати та може їх оплатити. Це їжа, взуття, одяг, засоби гігієни, а також верстати, машини, сировина і т. ін. Але є і ті блага, які можна споживати тільки сумісно, вони неподільні (національна безпека, забезпечення правопорядку, захист довкілля тощо). Такі блага називають суспільними.

Суспільні блага — це ті блага, які водночас можуть споживатися багатьма особами, незалежно від того, може чи не може їх оплатити кожний окремий споживач.

1) Чисті - на них зовсім не поширюється принцип вилучення

2) Змішані – можливе вилучення зі споживання тих, хто не хоче або не може їх оплатити, але у зв'язку з тим, що їхня суспільна корисність перевищує індивідуальну, виробництво цих благ забезпечує уряд

а)Загальнодоступні:

• Суспільна корисність їх вища, ніж індивідуальна;

• за необмеженої доступності цих благ, споживачі можуть проявляти надмірну схильність до їх споживання

(Земля, надра, флора, фауна в природних лісах і водоймах іт. ін. )

б) Платні – можливе вилучення зі споживання тих, хто не хоче чи не може оплатити (Бібліотеки, безоплатна освіта та медична допомога іт. ін.)

1) Ринок дбає про зиск, залишаючись байдужим до проблем вичерпності невідтворюваних природних ресурсів. Уряд бере на себе відповідальність за долю майбутніх поколінь, обмежує доступ до цих ресурсів, частину їх консервує, запроваджує систему "покарань і стимулів" для запровадження ресурсозберігаючих технологій, фінансує фундаментальні наукові дослідження тощо.

2) Уряд урегульовує екстернальні ефекти, насамперед, нега тивні, пов'язані з перекладанням одними суб'єктами своїх витрат на інших суб'єктів без будь-яких компенсацій потерпілим.

Це врегулювання здійснюється з двох боків:

а) уряд примушує за допомогою податків, штрафів, заборон припиняти виробництво і забруднення, обмежуючи згубний вплив на довкілля та на обсяг збитків, завданих іншим суб'єктам;

б) уряд знешкоджує екстернальні ефекти (відновлює) та відшкодовує збитки, завдані ними, за рахунок державного бюджету.

3) Уряд обмежує згубний вплив циклічних коливань і регулює небезпечну для стабільності економічної системи диференціацію доходів серед різних верств населення, забезпечуючи соціальну спрямованість економічної системи.

4). В умовах трансформаційної економіки на уряд покладається ще одне, надзвичайно важливе завдання, зміст якого полягає в забезпеченні балансу інтересів суб'єктів економічної та соціальної діяльності.

Типи урядового регулювання економіки:

— повна монопольна влада в управлінні економікою (СРСР

та країн соціалістичного світу);

— поєднання ринкових та урядових регуляторів (Японія,

Швеція, ФРН, Австрія, Китай);

• крайній лібералізм, який визнає ефективною тільки необмежену свободу підприємницької діяльності

. Моделі урядового регулювання економіки.

Визначають дві моделі урядового регулювання економіки:

— адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко пристосуватись до умов економічного (національного та міжнародного) довкілля. Прикладом цієї моделі урядового впливу на економіку є США;

• проактивну модель, спрямовану на попередження фіаско ринку шляхом "виваженої міри" державного втручання в діяльність бізнесових структур. Ця модель властива японській системі урядового регулювання економіки.