
- •1.Предмет економічної теорії.
- •2.Зародження та етапи розвитку економічної теорії.
- •3.Сучасні економічні теорії. Розвиток економічної думки в Україні.
- •4.Методи дослідження економічних процесів та явищ.
- •5.Функції економічної теорії.
- •6.Економічні категорії та економічні закони.
- •8.Екойомічні потреби: їхня суть та класифікація. Закон зростання потреб.
- •9.Потреби та блага: зміст, структура, функції, корисність благ. Величина корисності.
- •11.Економічні інтереси: суть, види, взаємодія.
- •13.Виробництво як процес суспільної праці.
- •14.Основні фактори виробництва, їхня характеристика.
- •§ 3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
- •15.Крива виробничих можливостей та її характеристика.
- •16.Виробнича функція та проблема економічного вибору.
- •17.Суспільне виробництво і суспільне багатство.
- •18.Ефективність суспільного виробництва та фактори зростання.
- •40.Товар та його властивості. Послуга як товар. Інформація як товар.
- •41.Величина вартості товару та фактори, що її визначають.
- •46.Виникнення грошей Еволюція концепцій
- •47.Форми грошей та їхня характеристика.
- •48.Функціональні форми грошей.
- •49.Закони грошового обігу.
- •55.Інфраструктура ринку: зміст та функції.
- •4.Капітал підприємства: зміст, структура, функції.
- •5.Основний капітал: визначення, структура.
- •6.Фізичне і моральне зношення основного капіталу. Амортизація.
- •7.Оборотний капітал. Оборотні засоби Активи підприємства.
- •8.Кругооборот і оборот капіталу. Функціональні форми капіталу.
- •9.Час обороту капіталу. Швидкість обороту.
- •10.Менеджмент підприємства: необхідність, зміст, види.
- •11.Необхідність, види та функції маркетингу
- •12.Підприємництво: зміст, риси, об'єкти та суб'єкти.
- •13.Організаційно-правові форми підприємницької діяльності в Україні
- •14.Теорії підприємництва.
- •15.Ризик у підприємницькій діяльності та його види. Венчурний бізнес.
- •16.Організаційні форми сучасного підприємства.
- •17.Витрати виробництва та їхня структура.
- •18.Постійні, змінні та валові витрати.
- •19.Явні та неявні витрати
- •20.Граничні витрати. Закон спадної віддачі.
- •?? 21.Витрати обігу: чисті та додаткові.
- •22.Доходи і прибуток фірми: зміст, види.
- •23.Бухгалтерський облік та економічний прибуток.
- •24.Собівартість продукції як суспільна форма витрат виробництва, й структура і функції.
- •?? 25.Ринкова ціна: зміст, структура, функції.
- •? 26.Чинники, що впливають на величину ціни: вартісні, попиту, пропозиції, психологічні тощо.
- •27.Класифікація та види цін.
- •28.Цінова політика і методи ціноутворення
- •29.Особливості відтворення в сільському господарстві природні та суспільні.
- •З0.Апк: зміст, структура, функції.
- •31.Агробізнес як складова підприємництва: зміст, особливості.
- •32.Рента та орендна плата за землю.
- •33.Диференційна рента: зміст, причини виникнення, механізм утворення.
- •?? 34.Економічна і нормальна рента.
- •35.Абсолютна і нормальна рента: спільні та відмінні риси.
- •? 36.Монопольна та екологічна рента.
- •? 37.Принципи та механізм формування факторних доходів
- •38.Марксистський та маржиналістський підходи до проблеми формування доходів.
- •? 39.Види та джерела формування факторних доходів.
- •? 40.Функціональне і соціальне відчуження на ринку економічних ресурсів
- •44.Заробітна плата:зміст,форми,системи.
- •45.Номінальна та реальна заробітна плата
- •46. Позиковий відсоток як форма доходу на грошовий капітал, наданий у позику
- •48. Система національних рахунків: зміст, показники та методи їх кількісного вимірювання
- •49.Поняття та фактори економічного зростання
- •50.Типи та моделі економічного зростання
- •51.Грошовий обіг та його закони
- •52. Інфляція: зміст, причини, види, вимір, наслідки
- •53. Необхідність, зміст і джерела кредиту
- •54. Форми і види кредиту.Кредитна система України.
- •55. Банківська система: зміст, рівні, функції.
- •56.Принципи кредиту. Позиковий відсоток, зміст, види.
- •57.Фінанси:зміст, структура, функції.Фінансова система України.
- •59. Державний борг. Управління державним боргом
- •60. Податки: зміст, структура, функції. Фінансова система України
- •61. Сукупний сімейний дохід і структура його використання. Рівень життя та його показники
- •62. Нерівність доходів і проблема бідності. Показники
- •64. Суспільне відтворення: суть,види, типи.
- •65.Циклічність-форма економічного розвитку.Типологія економічних циклів.
- •66.Промисловий цикл та його фази.
- •67.Теорія циклів:монетарна,кейнсіанська. Марксистська
- •68. Зміст, головні завдання економ. Політики
- •69. Взаємозв'язок економічної теорії і економічної політики
- •70. Цілі та інструменти економічної політики
- •71.Методи впливу держави на економіку
- •72.Економічні функції держави в ринковій економіці
- •74.Світове господарство:зміст,виникнення,етапи розвитку.
- •75.Міжнародні економічні відносини:зміст та структура
- •76.Міжнародна валютно-фінансова система
- •78.Міжнародна міграція трудових ресурсів.
- •79. Міжнародний рух капіталу: зміст, форми, тенденції
- •80. Міжнародна торгівля. Фритрейдерство і протекціонізм
- •82. Глобалізація як тенденція соціально-економічного розвитку
- •83. Україна в системі світового господарства
- •84. Зайнятість і безробіття. Види та рівень безробіття
§ 3. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
Сучасна економічна теорія і світова практика господарювання оцінюють результати функціонування економіки країн двома способами: економічним зростанням і ефективністю суспільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов'язані одне з одним, проте не тотожні.
Економічне зростання — це розвиток національної економіки протягом певного періоду часу, що вимірюється абсолютним приростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).
Ефективність виробництва — категорія, яка характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.
В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва (рис. 5.9).
У найзагальнішій формі економічна ефективність суспільного виробництва визначається як співвідношення "результати—витрати" за формулою
Ефективність виробництва =Результати / Витрати
Ефективність виробництва
Економічна ефективність
— це досягнення виробництвом найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці або зниження сукупних витрат на одиницю продукції
Соціальна ефективність
— це ступінь відповідності результатів виробництва соціальним потребам суспільства, інтересом окремої людини
Рис. 5.9. Види ефективності виробництва
Однак цей показник дуже узагальнений, оскільки характеризує ефективність усіх сукупних витрат, які припадають на випуск одиниці продукції. Тому для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосовується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріаловіддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; екологоефективність
Показники економічної ефективності: Продуктивність праці ,Еколого-ефективність, Трудомісткість, Фондовіддача , Матеріаломісткість, Фондомісткість, Капіталомісткість, Матеріало-віддача
Рис. 5.10. Показники економічної ефективності
З метою визначення рівня і динаміки продуктивності праці її оцінюють різними показниками.
Продуктивність праці на мікрорівні визначається як відношення обсягу виробленої продукції до кількості робіт-
15.Крива виробничих можливостей та її характеристика.
Оскільки економічні ресурси рідкісні, обмежені, а наші потреби практично безмежні, ми не в змозі задовольнити всі матеріальні потреби суспільства. Отже, завданням економіки є вивчення шляхів найкращого (ефективного) використання предметів і засобів праці, робочої сили та підприємницького таланту.
"Ефективність" як поняття, має два значення. Це термін може стосуватися технічної ефективності, яка означає використання мінімальної кількості ресурсів для досягнення певного обсягу виходу продукції або досягнення максимального обсягу виходу продукції при фіксованих витратах певних ресурсів. Оскільки технічна ефективність не бере до уваги різну вартість різних ресурсів, або неоднакову вигоду від виробництва різних видів продукції, то розгляд винятково з позицій технічної ефективності не може виявити найприйнятніші рішення. Наприклад, господарство може бути технічно ефективним у виробництві продукту, але якщо покупці не хочуть купувати продукт А, а віддають перевагу продукту В, то виробництво продукту А було би економічно неефективним.
Економічна ефективність - це ширше поняття, ніж технічна ефективність. Економічна ефективність йде далі технічної ефективності і враховує вартість витрати і вигоду, пов'язані з різними ринковими вподобаннями, намірами і рішеннями. Щоб отримати максимальну користь від використання наших обмежених ресурсів, ми повинні здійснювати тільки ті економічні дії, які ведуть до додаткової вигоди, що перевищує додаткові витрати. Згідно з таким підходом, не варто здійснювати економічні дії, якщо додаткові витрати перевищують додаткову вигоду.
Поняття економічної ефективності є центральним в економіці, на неї повинен робитися особливий наголос при ухвалі індивідуальних і соціальних рішень.
Щоб досягти у виробництві максимальної кількості повного обсягу корисних товарів та послуг, суспільству необхідно ефективно використати свої рідкісні ресурси, тобто забезпечити їх повну зайнятість.
Під повною зайнятістю розуміють використання всіх придатних для виробництва ресурсів. Це означає, що кожен, хто хоче і здатний працювати, повинен бути забезпечений роботою, не можуть простоювати орні землі, машини та устаткування тощо.
Таким чином, ефективність означає відсутність втрат, тобто економічні ресурси використовуються настільки ефективно, наскільки це можливо, щоб задовольнити потреби і бажання людей за даних факторів виробництва.
Економіка є ефективною, якщо суспільство не може збільшити виробництво одного товару, без зменшення виробництва іншого. Ефективна економіка перебуває на межі виробничих можливостей.
Виробничі можливості - це можливості суспільства з виробництва економічних благ за умови цілковитого і ефективного використання всіх наявних ресурсів при даному рівні розвитку технології.
Для кращого розуміння уявіть собі, що у якийсь певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість товарів і послуг з її обмежених ресурсів: певну кількість бензину, певну кількість нафти для опалення, певну кількість літаків тощо. Однак більшу кількість одного продукту не можна виробляти без зменшення обсягу виробництва іншого.
В економічній науці ми зображаємо цю обмеженість виробничого потенціалу країни кривою виробничих можливостей (КВМ). КВМ відбиває максимальні кількості товарів або послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються. Слід зауважити також, що ми розглядаємо економіку за станом на певний момент часу (тим самим передбачаємо постійну кількість ресурсів і незмінну технологію).
Припустимо, що повинні вироблятися лише два економічних блага (або види економічних благ). Для більшої наочності можемо взяти гармати і масло, щоб розкрити проблему вибору між воєнними витратами і товарами споживання. Необхідні дані для КВМ наведені у таблиці 1.
Рис. 1. Крива виробничих можливостей
Кожна нанесена точка є точним графічним виразом кількісних комбінацій гармат і масла. З двох наборів даних один дає можливе виробництво масла, а інший - можливий випуск гармат. Кожен рівень виробництва масла порівнюється з певною кількістю гармат, які можуть вироблятися за той самий час. Ви можете побачити, що коли кількість виробленого масла зростає, випуск гармат падає. Отже, якщо економіка виробляє 1 одиницю масла, то вона може випустити максимально 14 одиниць гармат. Проте, коли виробництво масла становить 2 одиниці, то можна виробити тільки 12 одиниць гармат.
Одну з рис ефективності економіки можна проілюструвати за допомогою кривої виробничих можливостей: перебування на КВМ означає, що збільшення виробництва одного товару неминуче вимагає пожертвування іншими. Коли ми виробляємо більше гармат, то ними заміщуємо масло. Заміщення є законом економіки повної зайнятості.
Отже, КВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто вона має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, ми маємо вибрати найбажанішу для нас у даний час.
Невикористані ресурси та неефективність
Будь-яка точка не на КВМ, а всередині графіка (точка К) свідчить, що ресурси використовуються не повністю і у суспільства є можливість нарощувати водночас виробництво декількох товарів. Навіть випадкові спостерігачі погодяться, що наше суспільство має невикористані ресурси у вигляді незайнятих робітників, невикористаних земель і завмерлих фабрик.
Таким чином, КВМ - графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою за умови повного використання всіх наявних ресурсів. Для більшої наочності цей набір зменшується до двох товарів, один з яких відкладається по горизонтальній, а інший - по вертикальній осі. Точка на кривій показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів. КВМ може бути використана не лише для аналізу наявного виробництва, але й для аналізу економічного прогнозування. Якщо точка (Х) наших економічних сподівань знаходиться за межею кривої, це означає, що має місце нереалістичне прогнозування та планування. Такі прогнози не є безневинною справою, як правило, вони обертаються для суспільства марнотратством (підготовчі витрати для робіт, на які не вистачить ресурсів, незавершене будівництво тощо).
У наведеному прикладі КВМ показує такий рівень використання виробничих ресурсів, коли існує повна зайнятість і повний обсяг виробництва.
Однак ця крива може пересуватися (зміщуватися) як ліворуч, так і праворуч.
Зміцнення КВК праворуч означає, що в суспільстві досягнуто економічне зростання за рахунок збільшення та підвищення якості ресурсів, створення нових технологій, участі у міжнародній спеціалізації та розвитку зовнішньої торгівлі.
Зміщення КВМ ліворуч означає, що технологічна база в суспільства застаріла; внаслідок політичних та економічних причин використання наявних ресурсів неповне, має місце економічна деградація, скорочення кількості працездатних громадян. До того ж, скорочення виробничих можливостей суспільства пов'язане зі зменшенням кількості ресурсів як внаслідок руйнування господарських зв'язків між країнами, так і через виведення земель та інших природних ресурсів з господарського обігу (як це сталось, наприклад, внаслідок аварії на ЧАЕС в Україні та Білорусії).