69. Взаємозв'язок економічної теорії і економічної політики

Економічна політика являє собою дуже важливий елемент взаємозв'язку позитивної та нормативної економічних теорій, і як її наукове обґрунтування виступає нормативна економіка. Позитивна економіка має справу з фактами, вона вільна від суб'єктивних суджень і дає відповідь на запитання, що являє собою фактичний стан економіки. Нор­мативна економіка формується на основі оцінних суджень з приводу того, якою має бути економіка, тому вона ставить мету показати, що має бути, які аспекти економіки є бажа­ними. Завдання економічної політики — показати, як можна досягти параметрів, визна­чених нормативною економікою, тим самим відповідаючи на запитання, як і за допомогою яких інструментів можна привести до нормативного фактичний стан економіки.

Одне з головних завдань економічної теорії полягає в тому, щоб визначити загальні принципи економічної поведінки. Однак цього недостатньо для розв'язання проблем народногосподарського розвитку. Є потреба в практичному оформленні бажаної еконо­мічної поведінки, її контролі й оцінці наслідків.

Саме економічна політика являє собою той особливий спосіб дій держави, який, на­повнений нормативними рішеннями, дає змогу використовувати із суспільною метою економічні процеси, фіксувати їх, коригувати і, в кінцевому підсумку, впливати на них, визначаючи перспективи розвитку.

Оформлення економічної активності держави та визначення ЇЇ масштабів залежить від прийнятої в суспільстві теоретичної концепції економічного розвитку країни. Еконо­мічна теорія, розкриваючи й науково аргументуючи закони та закономірності економіч­ного розвитку суспільства, закладає основи обґрунтування державної активності й прий­няття рішень в економічній політиці.

Наприклад, класична економічна теорія вважає найкращою економічною політикою таку, яка передбачає мінімально можливе втручання держави в економіку. За цією кон­цепцією (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж.С. Мілль, Ф. Еджуорт, А. Маршалл, А. Пігу) краща економічна політика — це економічна політика державного невтручання.

Кейнсіанська економічна теорія, навпаки, дотримується погляду безумовного втру­чання держави в економічне життя суспільства. За Кейнсом, ринкова система втратила здатність до саморегулювання, для її виживання необхідна активна державна політика, спрямована на стимулювання сукупного попиту.

Неоліберальна концепція економічної політики, спираючись на фундаментальні цінності ринкової економіки та класичні традиції в економічній теорії, відстоює принцип невтручання держави безпосередньо в господарський процес і водночас принцип втру­чання держави в процес формування й захисту конкурентного господарського порядку. Один із фундаторів неоліберальної концепції В. Ойкен у праці "Основні принци­пи економічної політики" (1950) дійшов висновку: якщо держава не регулює госпо­дарського порядку, первісна економічна свобода для всіх перетворюється на реальну економічну владу для небагатьох, у кінцевому пісумку — на монополію і, за певних умов, на диктатуру або загальну групову анархію, державне безвладдя.

Неоконсервативний напрям економічної теорії кореспондується з монетаристською концепцією макроекономічної політики, яка концентрує увагу на антиінфляційних засобах економічної політики, регулюванні обсягу грошової маси, виділенні бюджетної та кредитно-грошової політики, забезпеченні бюджетної рівноваги. Як важлива функція Держави, передбачається контроль за темпами зростання пропозиції грошей, який має відповідати темпам реального економічного зростання й очікуваної інфляції (докладно про економічні теорії див. ч. IX підручника).

Отже, в сучасних умовах жоден із напрямів економічної теорії не відкидає участі Держави в економічному регулюванні. Йдеться про його механізм, ступінь, напрями, межі тощо, а не про те, більше чи менше державності в економіці.