55. Банківська система: зміст, рівні, функції.

Банківська система- це сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів.

Банківська система Укр складається з : нацбанку(проводить ДРЕП, забеспечує стабільність грошової одиниці)

Згідно з законодавством в Укр функціонують універсальні та спеціалізовані банки.

За спеціалізацією бувають: ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові.

Спеціалізовані: якщо більше 50% його активів є активами одного типу.

Банківські обєднання таких типів: банківська корпорація, холдінгова група, фінансова холдінгова група.

56.Принципи кредиту. Позиковий відсоток, зміст, види.

Кредит-передача коштів та матеріальних цінностей юр, фіз особам на умовах: поверненості, строковості, платності.

Позиковий відсоток-це відсоток, який позичальник сплачує кредитору.

Види відсотків: депозитний(плата банку за зберігання грошових коштів на рахунку),позиковий, обліковий (ставка,за якою центр банк надає позики комерційним),дисконтний (який одержує банк при купівлі векселів)

57.Фінанси:зміст, структура, функції.Фінансова система України.

Термін "фінанси" походить від латинського означає "дохід", "платіж".

Фінанси визначають як систе­му економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими дер­жавами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національ­ного доходу (НД).

До фінансів не належать гроші, які обслуговують особисте споживання та обмін (купівля товарів у роздрібній торгівлі, оплата комунальних послуг, особистих транспорт­них засобів, зв'язку, охорони здоров'я тощо). Гроші, отри­мані у вигляді заробітної плати чи грошового переказу від родичів, — теж не є фінансами.

Структура:

Фінанси домогосподарства — грошові відносини щодо формування та використання громадянами (членами сім'ї), які разом проживають і ведуть домашнє господарство, спільного грошового фонду, який називають сімейним бю­джетом.

Фінанси підприємств, установ та організацій — си­стема відносин між юридичними особами, між юридични­ми особами і державою, між юридичними і фізичними осо­бами з приводу формування та використання певних гро­шових фондів (фінансових ресурсів). На цьому рівні фор­мується переважна частка фінансових ресурсів країни.

Фінанси громадських об'єднань — система відносин між: громадськими об'єднаннями та їхніми членами; щодо сплати членських внесків, отримання різних виплат, надання пільг; за напрямами використання грошових фондів об'єд­нання; громадськими об'єднаннями і підприємствами, орга­нізаціями й установами (добровільні внески, пожертвуван­ня тощо); між різними рівнями громадських об'єднань; між громадськими об'єднаннями і підвідомчими гос­подарськими об'єднаннями.

Державні фінанси — особлива сфера розподільчих відносин, пов'язана з первинним і вторинним розподілом та використаням ВВП з метою утворення фонду грошових засобів, необхідного для здійснення державою покладених на неї функцій.

Значення фінансів. Фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб'єктів суспільного життя. Завдяки аку­муляції грошових ресурсів, тобто зібранню та накопиченню їх у спільному фонді, і розподілу їх незалежно від внеску суб'єктів, що формували цей фонд, здійснюється стабіліза­ційний вплив на економічний стан членів сім'ї, економічний і соціальний клімат підприємства, відбувається економічне та соціальне вирівнювання в суспільстві.

Найважливішими ланками фінансової системи держави є державний бюджет, мінестерство фінансів, козначейство, національний банк України, бюджети різних рівнів.

58. Бюджетний дефіцит: причини, наслідки, заходи щодо його обмеження.

Державний бюджет є головною ланкою бюджетної си­стеми держави.

За станом розрізняють державний бюджет:

• нормальний (збалансований), коли надходження і видатки бюджету врівноважені;

• дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;

• профіцитний, навпаки.

В Україні виникло явище прихованого бюджетного дефіциту, яке проявилося у невчасному та (або) неповно­му фінансуванні бюджетної сфери економіки. Таким чи­ном, уряд скорочував видатки, зменшуючи відкритий дефі­цит бюджету.

Причини бюджетного дефіциту:

— спад виробництва внаслідок циклічних коливань, який призводить до зниження рівня доходів (а відтак і податків), що надходять до державного бюджету; збільшення державних витрат на розвиток військо­ вопромислового комплексу (ВПК), реалізацію соціальних програм, фінансування збиткових підприємств тощо; значний сектор "тіньової економіки", що уникає сплати податків; зростання витрат на утримання управлінського апа­рату; непомірні втрати, приписки, розкрадання державних ресурсів тощо.

Заходи щодо обмеження бюджетного дефіциту: перехід від фінансування до кредитування; ліквідація дотацій збитковим підприємствам; зменшення видатків на фінансування ВПК, соціаль­них програм, державне управління; зміна системи оподаткування.

Дефіцитний бюджет, зазвичай, має місце у період спа­ду обсягів національного виробництва, коли податкові над­ходження зменшуються, а потреба у видатках зростає.

Профіцитний бюджет характерний для періоду еконо­мічного зростання і застосовується як засіб для упередження економічного буму, за яким неминуче наступає економіч­ний спад.

Балансування бюджету, таким чином, здійснюється не щорічно, а залежно від фази ділового циклу.

Є ще один досить важливий аспект бюджетного дефіци­ту. Розрізняють бюджетний дефіцит: фактичний (відображає реальні надходження і видатки за певний період часу), структурний (показує, якими мають бути надхо­дження, урядові витрати і дефіцит при потенційному обсязі національного виробництва);циклічний (відбиває вплив циклічних коливань на надходження, видатки та дефіцит і визначається як різни­ця між фактичним і структурним дефіцитом).