50.Типи та моделі економічного зростання

Екстенсивний тип економічного зростання досягаєть­ся завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня. У таких умовах обсяг національного продукту зростає за рахунок кількісного збільшення обсягів праці (чисельності праців­ників, збільшення тривалості робочого часу), залучення у виробництво нових джерел сировини, палива, енергії, вико­ристання додаткових земельних площ (при незмінній віддачі природних ресурсів), а також на основі незмінної ефектив­ності використання засобів праці (капіталовіддача може бути навіть спадною).

Інтенсивний тип економічного зростання характери­зується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх. За­значений тип економічного зростання здійснюється на базі технічного й технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природ­них ресурсів.

Виділяють також третій тип економічного зростання -реальний, або змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості фак­торів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва.

Однак економічна практика не знає екстенсивного чи інтенсивного типів економічного зростання в чистому ви­гляді. Як правило, вони співіснують, утворюючи змішаний, або реальний, тип економічного зростання. Зазвичай це або переважно екстенсивний, або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Належність до того чи іншого типу зростання визначається за питомою часткою приросту ВВП, отриманого за рахунок кількісної чи якісної зміни вироб­ничих факторів.

Вважається, якщо частка реального ВВП, отриманого за рахунок інтенсивних факторів, перевищує 50 %, то тип зро­стання характеризується як переважно інтенсивний, а якщо вона нижча від цього рівня, — то як переважно екстенсивний.

Для характеристики економічного зростання, окрім на­ведених показників, використовують показники темпів при­росту ВВП та НД, а також їхні обсяги в розрахунку на душу населення. Це дає змогу глибше проаналізувати рівень еко­номічного розвитку країни і порівнювати його з економіч­ними показниками інших країн. Окремими показниками, що характеризують економічне зростання, є коефіцієнти зростання продуктивності праці, капіталовіддачі тощо. За допомогою цих параметрів виявляються кількісні і якісні зміни в економіці.

51.Грошовий обіг та його закони

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безго­тівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.

Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом пев­ного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'яз­ки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхід­них для обігу, може бути визначена за такою формулою:

СЦ-К + П-ВП

КГ = О

де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, про­даних у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП -платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

В умовах заміни золотомонетного обігу паперовими гро­шима-закон обігу папе­рових грошей,що полягає в тому, що випуск їх повинен дорів­нювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима немину­че призводить до знецінення їх.

Більшість сучасних західних економістів для визначен­ня кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на нео­класичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запроп. І. Фішером: М*V = Р*Q,

де М — маса грошей в обігу; V - - середня швидкість обігу гро­шей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку.