48. Система національних рахунків: зміст, показники та методи їх кількісного вимірювання

Проаналізувати результати суспільного відтворення дає змогу система національних рахунків (СНР), створена за такими методологічними принципами.

1. Концепція господарського кругообороту, за якою в економічній системі відбувається постійний рух потоків ре­сурсів і товарів, що обслуговуються потоками витрат і доходів.

2.Розширене трактування продуктивності праці, коли продуктивною вважається будь-яка діяльність, визна­на суспільством як необхідна, що приносить дохід.

3.Використання поняття "додана вартість".

Для реального обчислення загального обсягу виробниц­тва необхідно, щоб усі товари та послуги, вироблені протя­гом певного року, були враховані тільки один раз, оскільки значна кількість їх проходять декілька виробничих стадій. З метою уникнення багаторазового врахування одного й того самого продукту при обчисленні ВВП враховується тільки кінцевий продукт. Кінцевий продукт — це товари та по­слуги, куплені для споживання, а не з метою подальшої обробки, переробки чи продажу.

Зміст окремих показників у системі національних рахунків

На основі валового внутрішнього продукту можна роз­рахувати й інші показники системи національних рахунків. Показник чистого внутрішнього продукту (ЧВП) роз­раховується шляхом віднімання від вартості ВВП аморти­заційних відрахувань. ЧВП є досконалішим індикатором обсягу виробництва конкретного року.

Особливе місце в системі економічних показників зай­має національний дохід (НД). Це фактично зароблений дохід

усіх економічних суб'єктів країни. НД можна розрахува­ти двома способами:

• як різницю між ЧВП і непрямими податками;

• як суму доходів домашніх господарств, підприємств (окрім амортизаційних відрахувань) і держави (окрім не­ прямих податків).

Отже, НД характеризує результат діяльності всіх еконо­мічних суб'єктів суспільства. Цей показник не враховує за­трати минулої праці й частину вартості, створену за раху­нок непрямих податків.

У національних рахунках використовується показник осо­бистого доходу (ОД), що визначається шляхом відрахуван­ня з суми національного доходу внесків на соціальне страху­вання, податків на прибуток підприємств та їхніх нерозподі­лених прибутків, а також додаванням трансфертних платежів (допомоги з безробіття, пенсій, інших соціальних виплат).

Після сплати відповідних податків із суми особистого доходу залишається дохід, що йде на придбання спожив­чих товарів та утворення заощаджень, який прийнято на­зивати доходом кінцевого використання.

49.Поняття та фактори економічного зростання

Економічним зростанням розуміють розвиток на­ціональної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами при­росту цих показників у розрахунку на душу населення.

Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання еко­номічного потенціалу країни; приріст на душу населення -для аналізу динаміки добробуту населення країни та по­рівняння рівнів життя в різних країнах.

Факторами економічного зростання називають яви­ща та процеси, які впливають на обсяги реального вироб­ництва і якість продукції.

За способом впливу:прямі та непрямі.

Прямі фактори безпосередньо впливають на економіч­не зростання:

- удосконалення технології та організації виробництва;

• збільшення кількості та поліпшення якості природ­ них ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму тру­дових ресурсів;

• збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;

• розвиток підприємництва.

Непрямі фактори — впливають на можливість реалі­зації потенціалу прямих факторів:

• рівень цін на виробничі ресурси;

• рівень податків;

• норма позичкового процента;

• ступінь монополізації ринку.