2.5. Спіральна модель

Для подолання перелічених проблем була запропонована спіральна модель ЖЦ [4] (рис. 2.3.), що спирається на початкові етапи ЖЦ: аналіз та проектування. На цих етапах реалізовуємість технічних рішень перевіряється шляхом створення прототипів. Кожен виток спіралі відповідає створенню фрагмента або версії ПЗ, на ньому уточнюються цілі і характеристики проекту, визначається його якість і плануються роботи наступного витка спіралі. Таким чином, поглиблюються і послідовно конкретизуються деталі проекту і в результаті вибирається обгрунтований варіант, який доводиться до реалізації.

Розробка ітераціями відображає об'єктивно існуючий спіральний цикл створення системи. Неповне завершення робіт на кожному етапі дозволяє переходити на наступний етап, не чекаючи повного завершення роботи на поточному. При ітеративному способі розробки відсутню роботу можна буде виконати на наступній ітерації. Головне ж завдання - якнайшвидше показати користувачам системи працездатний продукт, тим самим, активізуючи процес уточнення і доповнення вимог. Основна проблема спірального циклу - визначення моменту переходу на наступний етап. Для її вирішення необхідно ввести тимчасові обмеження на кожен з етапів життєвого циклу. Перехід здійснюється відповідно до плану, навіть якщо не вся запланована робота закінчена. План складається на основі статистичних даних, отриманих в попередніх проектах, і особистого досвіду розробників.

Рис. 2.3. Спіральна модель ЖЦ ІС

Одним з можливих підходів до розробки ПЗ в рамках спіральної моделі ЖЦ, отримала останнім часом широкого поширення методологія швидкої розробки додатків Rapid Application Development (RAD). Під цим терміном зазвичай розуміється процес розробки ПЗ, що містить 3 елементи:

• невелику команду програмістів (від 2 до 10 осіб);

• короткий, але ретельно пророблений виробничий графік (від 2 до 6 місяців);

• повторюваний цикл, при якому розробники, у міру того, як додаток починає набувати форму, запитують і реалізують в продукті вимоги, отримані через взаємодію із замовником.

Життєвий цикл ПЗ за методологією RAD складається з чотирьох фаз:

• фаза визначення вимог і аналізу;

• фаза проектування;

• фаза реалізації;

• фаза впровадження.

Послідовність етапів створення ІС на фазі визначення вимог і аналізу:

1. Опис предметної області, структура організації, завдання, які вирішуються підрозділами, DFD для існуючої інформаційної технології.

2. Призначення ІС.

3. Побудова початкової контекстної діаграми потоків даних (DFD).

4. Формування матриці списку подій (ELM) і таблиці потоків даних.

5. Побудова ієрархії контекстних діаграм.

6. Діаграма структур даних.

На стадії проектування ІС моделі розширюються, уточнюються і доповнюються діаграмами, що відображають структуру програмного забезпечення: архітектуру ПЗ, структурні схеми програм і діаграми екранних форм. Результатами проектування архітектури є:

• модель процесів (діаграми архітектури системи (SAD) і мініспецифікації структурованою мовою);

• модель даних (ERD і підсхеми ERD);

• модель користувацького інтерфейсу (класифікація процесів на інтерактивні та неінтерактивні функції, діаграма послідовності форм (FSD - Form Sequence Diagram), що показує, які форми з'являються в додатку і в якому порядку. На FSD фіксується набір і структура викликів екранних форм. Діаграми FSD утворюють ієрархію, на вершині якої знаходиться головна форма програми, що реалізує підсистему. На другому рівні знаходяться форми, що реалізують процеси нижнього рівня функціональної структури, зафіксованої на діаграмах SAD.