Стилі інтерфейсу

Зауважимо, що корпоративні керівництва з проектування ІК мають всі без винятку відомі фірми, що займаються програмуванням. Керівництва деяких фірм стали основою відповідного ергономічного стилю інтерфейсу. Прикладами найбільш часто використовуваних комерційних стилів є:

• OSF/Motif,

• SUN/OpenLook;

• Microsoft Windows;

• IBM;

• Apple.

Наші розробники з ряду причин найкраще знайомі зі стилем Microsoft Windows. Цей стиль найкраще пристосований до офісних додатків і менш за все - до діяльності типу оперативно-тактичного управління. Між всіма стилями існують відмінності, які можуть бути згруповані в наступні три досить широкі категорії:

• термінологія - це розходження в назвах, що присвоюються та описують функції та елементи. Основна відмінність полягає у використанні різних назв і формулювань для опису еквівалентних або подібних функцій та елементів. Але іноді одна й та ж назва використовується для абсолютно різних елементів. Прикладом різних назв для подібних елементів: Motif використовує термін «радіокнопка», а OpenLook – «виключний перемикач».

• зовнішність - це розходження в графічному поданні;

• сприйняття - це розходження в діях, які повинен вжити користувач, взаємодіючи з додатком. Відмінності пов'язані із застосуванням і використанням кнопок миші, функціональних клавіш, мнемоніки і прискорювачів, деяких підходів по керуванню.

56. Вимоги до ік. Принципи реалізації інтерфейсу.

17.3. Вимоги до ік. Принципи реалізації інтерфейсу

Мінімізація зусиль користувача при виконанні роботи:

• скорочення тривалості операцій читання, редагування і пошуку інформації;

• зменшення часу навігації і вибору команди;

• підвищення загальної продуктивності користувача, що полягає в обсязі оброблених даних за певний період часу;

• збільшення тривалості стійкої роботи користувача тощо.

Стильова гнучкість - можливість використовувати різні інтерфейси з одним і тим же додатком, на практиці реалізується за допомогою таблиці стилів, в тому числі можливості вибору користувачем власних установок ІК (колір, ікони, підказки тощо). Нарощування функціональності - можливість розвивати додаток без руйнування (тобто залишаючись в рамках) існуючого інтерфейсу. Масштабованість - можливість легко налаштовувати і розширювати як інтерфейс, так і сам додаток при збільшенні кількості користувачів, робочих місць, обсягу і характеристик даних. Адаптивність до дій користувача - додаток повинен допускати можливість введення даних і команд множиною різних способів (клавіатура, миша, інші пристрої) і багато варіативністю доступу до прикладних функцій (ікони, «гарячі клавіші», пункти меню), крім того, програма повинна враховувати можливість переходу і повернення від вікна до вікна, від режиму до режиму, і правильно обробляти такі ситуації. Незалежність у ресурсах - для створення користувацького інтерфейсу повинні надаватися окремі ресурси, спрямовані на зберігання і обробку даних, необхідних для підтримки користувача (словники користувача, контекстно-залежні списки, набори даних за замовчуванням або за останнім запитом, історії запитів тощо). Переносимість - при переході на іншу апаратну (програмну) платформу, повинно здійснюватися автоматичне перенесення і користувацького інтерфейсу, і кінцевого додатка.