13. Способи систематизації законодавства

Систематиза́ція законода́вства — впорядкування та вдосконалення нормативно-правових актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення єдиних нормативних актів та їх збірників.

Способи систематизації законодавства:

облік законодавства; інкорпорація законодавства; консолідація законодавства; кодифікація законодавства.

Облік законодавства - це діяльність по зборі, зберіганню й підтримці в контрольному стані нормативних актів, а також по створенню пошукової системи, що забезпечує розшук необхідної інформації серед масиву актів, узятих на облік.

Інкорпорація законодавства - це діяльність по впорядкуванню діючих нормативних актів, шляхом їхнього об'єднання в хронологічному, тематичному, алфавітному порядку (без зміни форми й утримування) у відповідному офіційному, напівофіційному або неофіційному зборах.

Консолідація законодавства - це об'єднання відповідної безлічі нормативних актів по одному або декількох взаємозалежних питаннях в один акт.

Кодифікація законодавства - це правотворча діяльність органів держави по радикальній кількісно-якісній переробці форми й утримування законодавства, шляхом створення нового, зведеного, систематизованого нормативного акту (єдиного, логічно і юридично цілісного, внутрішньо й зовні погодженого), підвищення його рівня стабільності.

14. Правовідносини. Види правовідносин. Субєкт правовідносин.

Правові відно́сини — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правові відносини виникають тоді і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права.

Види правовідносин:

Відносні — в яких реалізація суб'єктивних прав однієї особи можлива лише через виконання обов’язків іншою особою.

Абсолютні — засновані на можливості безпосереднього використання суб’єктом своїх суб’єктивних прав без втручання інших суб’єктів у сферу його діяльності.

Регулятивні правовідносини витікають на основі юридичних дозволів і втілюються в правомірних діях суб’єктів, регулюючи відповідні суспільні відносини.

Охоронні правовідносини виникають на основі юридичних заборон і є результатом вчинення суб’єктами правопорушень.

Матеріально-правові правовідносини виникають на основі норм матеріального права, їх змістом є права і обов’язки сторін.

Процесуально-правові правовідносини реалізують норми процесуального права і виникають на основі організаційних відносин. До них належать цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, адміністративно-процесуальні, господарсько-процесуальні та інші процесуальні відносини.

Довгострокові правовідносини тривають певний час (визначений або невизначений)

Короткострокові правовідносини тривають протягом незначного часового відрізка.

Суб'єкт правовідносин — це суб'єкт права, який виступає учасником правових відносин і наділений відповідними суб'єктивними правами та юридичними обов‘язками.

Суб'єкти правовідносин поділяються :

Індивідуальні (наприклад, фізична особа, посадова особа).До індивідуальних суб'єктів відносяться громадяни даної держави, іноземні громадяни, особи без громадянства і такі, що мають подвійне громадянство.

Колективні (юридична особа, орган державної влади та ін). До колективних суб'єктів можна виділити державно-територіальні утворення (держави, суб'єкти федерацій, міста, райони й інші територіальні одиниці, виборчі округи), їхнє населення, і також організації (державні органи, суспільні об'єднання, підприємства, комерційні структури і інші).