40.Підстави розірвання трудового договору.

Трудови́й догові́р — угода між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, а власник — виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Пiдставами розірвання трудового договору є:

1) угода сторiн;

2) закiнчення строку;

3) призов або вступ працiвника на вiйськову службу;

4) розiрвання трудового договору з iнiцiативи працівника, з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу ;

5) переведення працiвника, за його згодою, на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю

6) вiдмова працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприємством, установою, організацією;

7) пiдстави, передбаченi контрактом.

У разi змiни власника пiдприємства, дiя трудового договору працiвника продовжується. Розірвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разi скорочення чисельностi або штату працiвникiв.

(Контра́кт — письмова угода, договір, за яким сторони, що його уклали, мають взаємні зобов'язання.)

41.Порядок оформлення звільнення працівника і здійснення розрахунків з ним.

Припинення трудового договору оформлюється виданням наказу (розпорядження) роботодавця, в якому вказується підстава припинення трудового договору в точній відповідності з формулюванням законодавства про працю і робиться посилання на певну статтю закону.

Днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівнику має бути повністю виданий розрахунок по заробітній платі: має бути видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день роботи, відпускні за невикористані дні відпустки.

У день звільнення працівнику повинна бути видана під розписку трудова книжка.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця останній зобов'язаний у день звільнення видати працівнику копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається лише на вимогу працівника.

42.Робочий час та час відпочинку. Їх види.

Робочий час — це час, протягом якого працівник виконує роботу, визначену угодою, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку.

Види робочого часу:

-Нормальний робочий час — це норматив, що встановлює тривалість робочого тижня (в годинах) за умови роботи в нормальних умовах праці.

-Скорочений робочий час. Передбачене законодавством зниження нормативу робочого часу (проти 40 годин на тиждень) теж є обов'язковим для роботодавця. Встановлення скороченої тривалості робочого часу не зменшує розміру заробітної плати працівників.

-Неповний робочий час. При неповному робочому часі норма робочого часу працівникові зменшується.

Час відпочинку — це встановлений законодавством час, протягом якого працівники вільні від виконання трудових обов'язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд. Основними видами відпочинку є:

— перерви протягом робочого дня (Відповідно до законодавства працівникові протягом робочого дня може надаватися перерва для відпочинку й харчування тривалістю не більше 2 годин, яка не включається в робочий час.);

— щоденний відпочинок (перерви між робочими днями);

— щотижневі дні відпочинку(Тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою 42 годин);

— святкові й неробочі дні(на певне свято працівникам надається вихідний день);

— відпустки (час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам із збереженням місця роботи і заробітної плати.)