34. Способи захисту цивільних прав. Позовна давність.

Способи захисту суб’єктивних цивільних прав – це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється встановлення, визначення, порушених спірних прав і вплив на правопорушника .

Правовий захист здійснюється різними способами. ЦК України визначає такі способи захисту:

1)визначення цивільних прав;

2)відновлення становища, яке існувало до порушення прав, і припинення дій, що порушують право;

3)присудження до виконання обов’язку в натурі;

4)зміна або припинення правовідношення;

5)компенсація моральної шкоди;

6)стягення з особи, яка порушила право заподіяних нею збитків, а у випадках, передбачених законом або договором

Позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

35. Забовязання. Підстави їх виникнення і припинення.

Зобов'я́занням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання означає, що припиняють існування зобов'язання боржника вчинити певні дії на користь кредитора чи утриматись від дій і зустрічне право кредитора.

Зобов'язальні відносини, як і інші цивільні правовідносини, виникають з обставин, передбачених законом у якості юридичних фактів.

Таким чином, зобов'язання можуть виникати:

1) з угод (у тому числі договорів) як передбачених законом, так і не передбачених законом, але таких, що не суперечать йому;

2) з адміністративних актів;

3) внаслідок створення творів науки, літератури, мистецтва, а також винаходів та інших результатів творчої діяльності;

4) внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а також придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

5) внаслідок інших дій громадян та організацій;

6) внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

36. Спадкування за законом та за заповітом

Спадкування – це перехід майна від померлого до інших осіб. Сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна від померлого до інших осіб, називають спадковим правом.

Спадкування за заповітом є поширеним видом спадкування.

Заповіт – це розпорядження власника своїм майном на випадок смерті, Заповіт набуває чинності лише після смерті спадкодавця.

Вимоги до заповіту:

- може бути укладений лише дієздатною особою;

- укладається у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто спадкодавцем і нотаріально засвідчений;

- спадкоємцем за заповітом може бути будь-яка фізична особа, юридична особа чи держава.

Спадкування за законом настає в таких випадках:

- заповіту немає;

- заповіт визнано недійсним;

- спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися її прийняти.

В коло спадкоємців за законом входять діти (в т. ч. й усиновлені), дружина, батьки (усиновителі), брати і сестри, дід, бабуся (як з боку батька, так і з боку матері), утриманці померлого, а також держава.

Спадкування за законом відбувається в порядку черги.