28. Цивільне право, майнові та особисті немайнові відносини.

Циві́льне пра́во — галузь права, яка включає в себе норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права — фізичними особами та юридичними особами, державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, іноземними державами та іншими суб'єктами публічного права.

Предметом цивільного права є немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Майнові правовідносини встановлюються в результаті врегулювання нормами цивільного законодавства майново-вартісних відносин, а особисті немайнові - в результаті врегулювання цивільним законодавством особистих немайнових відносин. Специфіка майнових і особистих немайнових правовідносин зумовлює й особливі способи захисту суб'єктивних прав, що існують у рамках цих правовідносин. За загальним правилом, майнові права захищаються за допомогою відшкодування завданих збитків. Захист же особистих немайнових прав здійснюється іншими способами.

29. Загальна характеристика Цивільного кодексу України

Основним джерелом цивільного права є Цивільний кодекс України.

Кодекс складається з шести книг:

1. Книга перша. Загальні положення.

2. Книга друга. Особисті немайнові права фізичної особи.

3. Книга третя. Право власності та інші речові права.

4. Книга четверта. Право інтелектуальної власності.

5. Книга п'ята. Зобов'язальне право.

6. Книга шоста. Спадкове право.

У Книзі першій викладено основні положення щодо цивільного законодавства України.

Книга друга характеризує особисті немайнові права фізичної особи.

Нормами Книги третьої ЦК України врегульовано право власності та інші речові права.

Загальні положення про право інтелектуальної власності та відносини, пов'язані із правом інтелектуальної власності закріплені нормами Книги четвертої

Зобов'язальне право визначає Книга п'ята: дано поняття зобов'язання, його сторін, основних принципів виконання.

Книга шоста охоплює законодавче врегулювання відносин, пов'язаних зі спадковим правом.

30. Цівільна дієздатність та її рівні(види)

Цивільна дієздатність — це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати.

За обсягом розрізняють такі види дієздатності:

- повну;

- осіб віком до 14 років (малолітніх);

- осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх);

- осіб, дієздатність яких в судовому порядку обмежена;

- осіб, визнаних в судовому порядку недієздатними.

Повна дієздатність. Законодавець пов'язує виникнення дієздатності в повному обсязі з настанням повноліття — 18 років. У разі реєстрації шлюбу неповнолітньою особою вона також набуває повної дієздатності.

Дієздатність осіб віком до 14 років. Ці особи можуть вчиняти лише дрібні побутові правочини (купувати шкільні сніданки, квитки в кіно, підручники), а також здійснювати особисті немайнові права.

Дієздатність осіб віком від 14 до 18 років. Крім осіб до 14р., ця категорія осіб має право також:

- розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

- укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися коштами на рахунку;

- бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом.

Інші правочини неповнолітній може вчиняти лише за згодою батьків

(Правочи́ном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.)