- •1. Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб'єктів господарювання.
- •2. Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу
- •3. Особливості фінансової діяльності акціонерних товариств.
- •4. Особливості фінансової діяльності приватних товариств.
- •5. Особливості фінансової діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.
- •6. Особливості фінансової діяльності командитних і повних товариств.
- •7. Фінансова діяльність кооперативів.
- •8. Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями.
- •9. Особливості фінансової діяльності державних підприємств.
- •10. Власний капітал, його функції та складові.
- •11. Особливості формування резервного капіталу підприємств.
- •12. Особливості формування статутного капіталу підприємств.
- •13. Сутність самофінансування підприємств.
- •14. Приховане самофінансування.
- •15. Механізм здійснення тезаврації прибутку.
- •16. Фінансування спільних інвестицій на основі договорів кооперації.
- •17. Значення та основні завдання дивідендної політики.
- •18. Фактори, що впливають на формування дивідендної політики.
- •19. Порядок нарахування дивідендів.
- •20. Форми виплати дивідендів.
- •21. Методи нарахування дивідендів.
- •22. Ефективність дивідендної політики.
- •23. Позичковий капітал підприємства: його ознаки і складові.
- •24. Фінансові кредити.
- •25. Формування позичкового капіталу підприємства шляхом випуску облігацій.
- •26. Особливості комерційного кредитування.
- •27. Лізингове кредитування підприємств.
- •28. Державне кредитування підприємств.
- •29. Кредитування підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.
- •30. Сутність фінансових інвестицій підприємства.
- •31. Довгострокові фінансові інвестиції.
- •32. Поточні фінансові інвестиції.
- •33. Проведення оцінки доцільності фінансових інвестицій.
- •34. Форми та загальні передумови реорганізації підприємств.
- •35. Реорганізація, спрямована на укрупнення підприємств.
- •36. Реорганізація підприємств, спрямована на їх розукрупнення.
- •37. Перетворення як окремий випадок реорганізації підприємств.
- •38. Основні засади зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання.
- •39. Розрахунки при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
- •40. Сутність та основні завдання фінансового контролінгу.
- •41. Функції контролінгу.
- •42. Стратегічний фінансовий контролінг.
- •43. Оперативний фінансовий контролінг
- •44. Сутність бюджетування на підприємстві.
- •45. Принципи бюджетування.
- •46. Способи бюджетування.
- •47. Нормативна база фінансової діяльності підприємств в Україні.
- •48. Політика формування власного капіталу підприємства.
- •49. Політика формування залучених ресурсів підприємства.
- •50. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •51. Особливості бюджетного контролю на підприємстві.
- •53. Страхування інвестиційних ризиків.
- •54. Координація як центральна функція контролінгу.
- •55. Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу.
- •56. Контроль та аналіз відхилень.
- •57. Внутрішній аудит та консалтинг.
- •58. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання та зміст фінансової роботи.
- •59. Активізація інвестиційно-інноваційної діяльності суб’єктів господарювання.
- •60. Особливості взаємовідносин підприємств з небанківськими фінансовими установами.
- •61 (11). Механізм збільшення власного капіталу підприємства
- •62. (12.) Механізм зменшення власного капіталу підприємства
- •63. (16.) Внутрішні джерела фінансування підприємства
- •64. (27.) Особливості взаємовідносин підприємств з банківськими фінансовими установами
- •65. (37.) Типи дивідендної політики підприємства
- •66. (48) Методи системи раннього попередження і реагування
- •67. (2.) Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу.
- •68 (3.) Форми фінансування підприємств.
- •69. (18.) Оцінка доцільності самофінансування підприємства.
- •70 (19.) Критерії прийняття фінансових рішень.
- •71 (21.) Амортизаційна політика у системі самофінансування підприємства.
- •72 (22.) 3Абезпечення наступних витрат і платежів як джерело фінансування підприємства
- •73 (31.) Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану.
- •74 (42.) Значення та основні завдання дивідендної політики.
- •75 (47.) Система раннього попередження і реагування.
- •76 (51.) Грошовий потік від операційної діяльності.
- •77 (52.) Грошовий потік від інвестиційної діяльності.
- •78 (53.) Грошовий потік від фінансової діяльності.
59. Активізація інвестиційно-інноваційної діяльності суб’єктів господарювання.
Сучасна економіка України вимагає істотних інвестицій в промисловість, які повинні здійснюватися на якісно новому, інноваційному рівні. Але можливістю здійснювати інноваційну діяльність володіє незначне коло українських підприємств, оскільки вона вимагає істотного фінансування наукових досліджень. Державне фінансування фундаментальних досліджень, які є першоджерелом інновацій, обмежене. Таким чином здійснити повномасштабний перехід української економіки на інноваційний рівень розвитку в сучасних умовах неможливо через відсутність повноцінної пропозиції інноваційних продуктів, інноваційної інфраструктури, достатнього об'єму фінансових ресурсів. Виходом з ситуації є здійснення промисловими підприємствами інвестиційно-інноваційної діяльності, яка є діями, спрямованими на здійснення капітальних вкладень з метою незначної зміни основних виробничих фондів і технології для випуску продукції з покращеними властивостями.
Особливістю механізму здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності промислових підприємств є те, що вона включає складові елементи і інноваційної і інвестиційної діяльності. В ході здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності ресурси вкладаються в оновлене устаткування, яке необхідне для виробництва вдосконаленого продукту, але створене без використання новітніх відкриттів фундаментальної науки.
Таким чином, інвестиційно-інноваційна діяльність починається зі встановлення необхідних характеристик покращеної продукції, які визначають вимоги до устаткування для її виробництва. Потім аналізується наявне устаткування і розробляється план його модернізації.
Через вказані особливості інвестиційно-інноваційна діяльність, в порівнянні з інноваціями, є привабливішою для зовнішніх інвесторів і має більший потенціал розвитку. В результаті її здійснення підприємство оновлює основні виробничі фонди на якісно новому рівні, створює фінансові ресурси для подальшого розвитку і виробляє продукцію з вдосконаленими характеристиками. Все це є передумовою для формування інноваційного потенціалу розвитку економіки держави.
Отже, для того, щоб створити і ефективно використовувати потенціал інноваційного розвитку економіки України, необхідно сформувати систему ефективного стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності. Основна роль в цьому належить державному регулюванню. Узагальнення досвіду державного регулювання інвестиційної і інноваційної діяльності в країнах з високим рівнем технологічного розвитку і порівняльний аналіз системи державного регулювання інновацій в Україні, показав що, не дивлячись на передбачені українським законодавством міри з стимулювання інноваційної діяльності, державна підтримка не доступна для більшості підприємств.
Можливі два основні шляхи активізації інвестиційно-інноваційної діяльності: державна підтримка і ефективне використання внутрішніх можливостей підприємств для створення потенціалу інноваційного розвитку. Державне фінансування слід концентрувати в суспільному секторі економіки, а більшість підприємств повинна використовувати внутрішні резерви, для інвестиційно-інноваційного розвитку.