47. Нормативна база фінансової діяльності підприємств в Україні.

При вивченні правових норм, які регулюють фінансову діяльність підприємств, треба виходити з того, що ця діяльність відбувається в умовах певного правового простору, створеного в державі, найконцентрованіший вираз якого відбитий у Конституції України. Конституційні засади фінансової політики держави у сфері оподаткування знаходять конкретний прояв у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств мають закони України «Про систему оподаткування», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про ПДВ», низка законів України щодо загальнодержавних цільових фондів у сфері соціального страхування і соціального забезпечення, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Бюджетний кодекс України, кілька декретів Кабміну, зокрема «Про акцизний збір», «Про місцеві податки та збори».

Крім Цивільного Кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на Закон України «Про власність», «Про господарські товариства», «Про підприємництво», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про банки і банківську діяльність», «Про приватизацію майна державних підприємств», «Про приватизацію невеликих підприємств», «Про заставу», «Про оренду державного майна», «Про оплату праці», «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».

Під впливом різноманітних причин у перехідний період створення ринкової економіки в Україні законодавча база фінансової діяльності підприємств не позначається стабільністю. Нова редакція Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про державну податкову службу», «Про ПДВ» також не цілком досконала, про що свідчать чергові доповнення та зміни, не врегульовані питання, суперечності між законодавчими актами. Особливо слід зазначити, що на недосконалість змісту фінансових актів впливає нерозвиненість фінансового права, досягнення якого мають враховуватись у законодавчих актах. Не сприяє розбудові сталої та ефективної фінансово-правової бази в Україні. Неузгодженість норм податкового законодавства з запровадженим законом «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» стандартами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Боротьба з адміністративними правопорушеннями і кримінальними злочинами у сфері фінансової діяльності підприємств – важлива функція державних фінансових і податкових органів, органів внутрішніх справ. У цій роботі вони тісно взаємодіють із фінансовими службами підприємств, міністерств і відомств.

48. Політика формування власного капіталу підприємства.

Власний капітал підприємства — це підсумок першого роз­ділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості ак­тивів підприємства над його зобов'язаннями. Основними складо­вими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резерв­ний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємст­ва. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначен­ня фінансової незалежності підприємства, його фінансової стій­кості та стабільності.

Статутний капітал характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

Додатковий капітал включає вартість майна, внесеного засновниками (акціонерами) понад зареєстровану величину статутного капіталу; суми, що утворяться в результаті змін вартості майна при його переоцінці; інші надходження у власний капітал підприємства.

Резервний капітал являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

Нерозподілений прибуток характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва.