- •Декоративно-прикладна творчість,
- •Позакласні та позашкільні заняття з
- •Декоративно-прикладна творчість, особливості її вивчення
- •Ковальські, ковальсько-слюсарні та слюсарно-ковальські майстерні:
- •Ковальсько-слюсарні й фургонно-колісні майстерні:
- •Ковальсько-теслярська майстерня:
- •2. Методи навчання в декоративно-прикладній творчості
- •Види методів
- •Практичні
- •2.1. Демонстрування об’єктів і процесів
- •2.2. Демонстрація кінофільмів
- •2.3 Практична робота учнів
- •2.4. Інструктування
- •2.5. Вправи
- •2.6. Перевірка і оцінювання знань, умінь і навичок
- •Дидактично-методичне забезпечення вивчення модуля “Проектування та виготовлення вишитих виробів” включає:
- •3. Підготовка вчителя до занять у майстернях
- •3.1. Планування навчального процесу
- •3.2. Підготовка вчителя до навчального року
- •3.3. Підготовка вчителя до навчальної теми
- •3.4. Підготовка вчителя до уроку
- •Хід та зміст заняття
- •III. Мотивація навчальної діяльності
- •IV. Вивчення нового матеріалу
- •V. Вступний інструктаж
- •VI. Самостійна практична частина робота і поточний інструктаж учителя
- •VII. Заключна частина уроку
- •VIII. Заключний інструктаж
- •4. Організація та обладнання шкільних музеїв-майстерень з декоративно-прикладної творчості
- •5. Методика викладання української народної вишивки
- •Професійно-особистісні риси учнів при оволодінні професіями народних художніх промислів
- •Особистісні якості
- •Фізіологічні функції особистості
- •Увага (концентрація, об’єм, розподіл, переключення)
- •5.1. Методика вивчення інструментів, пристроїв та матеріалів
- •5.2. Методичні рекомендації до характеристики трудових прийомів у вишиванні
- •5.3. Особливості технології вишивання. Методичні поради до вивчення різних видів швів
- •Ххххххххххх
- •5.4. Наукова та навчально–методична література з вишивального ремесла
- •5.5. Методичні рекомендації до окремих занять
- •5.6. Фрагмент плану-конспекту уроку на тему:
- •Розв'язати кросворд “Початкові декоративні шви”
- •5.7. Фрагмент плану-конспекту уроку на тему:
- •Техніка пришивання бісеру швом „Упри кріп”
- •Техніка вишивання бісеру косими стібками
2.5. Вправи
Після пояснення і демонструвань учителя учні пробують виконувати трудові дії і вправи. У цей період вони навчаються окремим рухам і прийомам виконання операції: триманню інструмента, робочій позі, темпу та ін. При цьому важливо, щоб кожний новий елемент операції додавався до попередніх, а не заміняв їх. При повтореннях елементи операцій пов’язуються між собою і поступово стають єдиним ланцюгом рухів (операцією). Хоч як добре, докладно і чітко не пояснював би учитель, як добре б не знав учень теорії про робочі рухи і прийоми, проте його перші спроби виконати роботу часто бувають невдалими. Учням можна пояснити й показати зовнішні характеристики трудової дії. Проте не можна задовільно пояснити або показати внутрішню картину дії: величину і характер робочих зусиль, швидкість і інерцію робочих органів, інструментів та ін. Отже, вправи потрібні не лише як засіб закріплення матеріалу, а й як засіб сприйняття тієї частини інформації, яку не може дати інструктування. Тому треба уважно стежити за першими спробами учнів. Завдання вчителя полягає в тому, щоб не дати учням діяти випадково, а навчити їх стежити за своїми рухами і свідомо змінювати темп, координацію рухів. Слід запобігати квапливості учнів, неуважності і неакуратності.
Дослідження процесу трудового навчання показує, що для засвоєння трудових умінь учні в перший період навчання повинні уважно стежити за своїми рухами, тобто зосереджувати увагу на своїх робочих рухах, а не тільки на предметі, що виготовляється. Тому вивчення кожної нової операції доцільно починати з нетривалих вправ (5-15 хв.) на тренувальних матеріалах (тканина, глина, лоза).
Нетривалі вправи називають навчальними, бо їх вводять для первинного оволодіння вміннями. У процесі виконання практичних робіт, виготовляючи різні вироби, учні продовжують фактично вправлятись у виконанні трудових прийомів і рухів. Такі вправи називають тренувальними. Слід мати на увазі, що тренувальні вправи характерні не тільки для навчання, а й для роботи виробничників.
За змістом розрізняють вправи з організації робочого місця, налагодження інструмента, засвоєння первинних трудових прийомів і рухів, удосконалення вмінь і навичок та ін.
До вправ як методу навчання ставлять такі дидактичні вимоги:
Вправи повинні ґрунтуватися на свідомій діяльності учнів. Провідну роль у процесі формування навичок відіграє свідомість.
Безпосередньому формуванню вміння, навички передує утворення елементарного уявлення про них. Чим більш точним, конкретним буде уявлення учнів про виучувані рухи, тим швидше і точніше вони ними оволодіють. Звідси стає зрозумілою важливість роботи вчителя, яка передує вправам і в процесі якої перед учнями розкривається значення виучуваних операцій, обґрунтовуються правила виконання трудових прийомів.
Вправи і їх елементи мають поступово ускладнюватись. У різних трудових операціях зустрічаються однакові елементи (прийоми, рухи). Якщо проаналізувати операції з цієї точки зору, то можна встановити, яка з них більш, а яка менш складна. Наприклад, операція пров’язування різних елементів гачком (стовпчики, півстовпчики тощо). Спрямовуючи зазначені операції на розв’язання певних технологічних завдань, можна одночасно підготувати ґрунт для оволодіння учнями майстерностю виконання більш складних елементів.
У процесі виконання вправ повинен відбуватися самоконтроль учнів за своїми трудовими діями. У трудовому навчанні велике значення має правильна початкова підготовка. Відомо, що нестійкі навички або неправильні прийоми роботи стають гальмом у дальшому навчанні (наприклад, тримання гачка). Значно легше навчити спочатку, ніж викорінити неправильні прийоми. Саме тому вчитель зобов’язаний з самого початку стежити за тим, щоб трудові прийоми, рухи, операції учні виконували правильно. Цього можна домогтися, якщо до контролю залучати самих учнів, щоб вони здійснювали самоконтроль. Тому, пояснюючи правила виконання трудових прийомів, учитель одночасно пояснює учням критерії, на основі яких робляться висновки про правильність дій. Включення самоконтролю не повинно накладати на учнів будь-яких додаткових обов’язків, які відвертали б увагу від основного завдання – оволодіння трудовими вміннями.