2.1. Демонстрування об’єктів і процесів

Зазначені методи навчання знаходять досить широке застосування. Тому зупинимося на тих особливостях, які мають методи демонстрування об’єктів, процесів і їх зображень.

Перш за все слід зауважити, що унаочнення в декоративно-прикладній творчості є однією з головних умов правильної організації навчального процесу, бо зміст останнього весь час пов’язаний з реальними об’єктами і процесами. Вивчення цих об’єктів і процесів неможливе без ознайомлення з їх будовою або умовами, в яких вони протікають. Тому, як правило, на кожному уроці широко використовують наочність. Це можуть бути натуральні об’єкти (процеси), їхні моделі (умовні зображення). Наприклад, вивчаючи будь-яку трудову операцію, учитель роздає учням різальний інструмент, яким обробляють матеріали, і ознайомлює з його будовою. Отже, у цьому разі інструмент стає роздавальним наочним матеріалом. Сам учитель може використовувати, крім натурального інструмента, його модель збільшеного розміру. У практиці роботи вчителів можна зустріти моделі верстатів, ножів та іншого різального і вимірювального інструменту.

Враховуючи досвід роботи шкіл, до навчально-наочних посібників і навчального устаткування для загальноосвітніх шкіл можна включити моделі верстатів по килимарству, лозоплетінню та ін.

Кожна школа повинна мати колекції: породи верби, види ниток, набори ножиць, голок, різців по деревині, види пластичних матеріалів. До цього можна додати ще декілька колекцій, які є в багатьох школах і цілком себе виправдовують: типові вироби учнів, операційна технологія найхарактерніших виробів учнів. Стенди з операційною технологією використовують під час інструктування, що допомагає учням краще розуміти зміст і послідовність виготовлення об’єкту праці.

Другою особливістю застосування методів демонстрування об’єтів праці і їх зображень у декоративно-прикладній творчості є те, що наочність тут, як правило, є не просто ілюстрацією до навчального матеріалу, а об’єктом вивчення, джерелом знань, засобом формування вмінь і навичок.

Нарешті, як про третю особливість застосування методів демонстрування об’єктів, процесів і їх зображень у прикладній творчості слід сказати про ту роль, яку відіграють графічні зображення (малюнки, схеми, технологічні карти та ін.). Застосовуючи малюнки, учитель допомагає учням оволодівати графічними знаннями і вміннями. Таким чином, паралельно з трудовим навчанням у V-VII класах формуються, а в VIII-IX класах удосконалюються знання і вміння з курсу креслення.

2.2. Демонстрація кінофільмів

Під час демонстрування кінофільмів на уроках з декоративно-прикладної творчості учні ознайомлюються з такими технологічними процесами, яких немає на підприємствах. Так, для ознайомлення учнів з виготовленням писанки на допомогу приходить кіно. Великі можливості розкриваються при використанні кіно у зв’язку із застосуванням мультиплікації. На заняттях у майстернях рекомендується демонструвати короткі фільми (15-20хв.) або ж обмежуватись окремими фрагментами. У такому разі демонстрування кінофільмів поєднується з іншими методами навчання (поясненням учителя, бесідою та ін.), завдяки чому досягається найбільший навчальний ефект.

Дослідження показують, що на першому етапі інструктування сприймається швидше і краще , коли вчитель проводить його за допомогою фільму, швидкість руху кадрів якого можна змінювати або затримувати на деякий час.

Коли вчитель демонструє виконання нового прийому, учні бачать його лише з одного боку. Фільм для інструктування знімають з усіма подробицями виучуваного прийому, щоб в учнів склалося чітке і повне уявлення про способи його виконання. Іншим недоліком демонстрування прийому вчителем є необ’єктивність картини виконання прийому, показаного в повільному темпі, бо людина не може правильно виконувати швидкий рух у повільному темпі. За допомогою кіно можна показати прийом, знятий у нормальному робочому темпі, або у повільному. Кадри фільму можна знімати так, щоб було видно лише робочий прийом, який демонструється. Увага учнів зосереджується лише на цьому прийомі.

Застосуванню кінофільму на уроці передує підготовка вчителя, який переглядає його, і, виходячи з поставленої дидактичної мети, вирішує, як найкраще вписати кінострічку в хід уроку.

В одних випадках фільм стає джерелом нових знань, в інших допомагає учням зрозуміти матеріал, викладений учителем, або узагальнити його. У зв’язку з цим можуть бути різні форми поєднання слова вчителя з кінофільмом:

Пояснення перед демонструванням. Якщо у фільмі розглядаються досить складні теоретичні питання, а в кадрах зустрічаються дрібні деталі, учнів треба готувати до сприймання навчального матеріалу. Наприклад, при вивченні вишивки, килимарства учням важко зрозуміти суть фільму, якщо вчитель не пояснить, на що слід звернути особливу увагу.

Демонстрування фрагмента фільму, а потім пояснення (бесіда) за змістом фільму і навчальним матеріалом. Демонстрування супроводиться поясненням (синхронним коментуванням) учителя. Потреба в коментуванні фільму вчителем виникає у зв’язку з тим, що дикторський текст не завжди буває задовільним для конкретної аудиторії.