Логічні

Постановка проблеми

Виявлення ознак

Порівняння

Висновки

Узагальнен-ня

Організаційні

Запис плану бесіди

Відповідь за планом

Відповідь біля дошки

Відповідь з місця тощо

Технічні

Питання

на дошці

Роздача анкет, карток, табличок, схем для заповнен-

ня

Логічні

Постановка проблеми

Виявлення ознак

Порівняння

Висновки

Узагальнен­ня

Організаційні

Демонстрація зі стола, з об-ходом учнів, з роздачею об’єктів на руки самими учнями

Спостережен-ня, за планом

Технічні

Складання

схем на дош-ці. Різні спо-соби демон-страції філь-му, техно­логії виго­товлення об’єкту праці (вишивки, ки­лими, пи-санки. тарілі), демон­страція нату­ральних і зображуваль-них об’єктів тощо

Логічні

Постановка проблеми

Виявлення ознак

Порівняння

Висновки

Узагальнен­ня

Організацій­ні

Робота інди­відуальна, гру-пова, фронт-альна. Поділ робо­ти на опе-ра­ції самос­тійно або за вказівкою учи­теля. Відтво-рення ро­бочих опе­рацій під час відповіді тощо

Технічні

Використан-ня інструк­тив-

них таб­лиць або карток

під час визна­чення, огля­ду чи вико­нання об’кту. По-рівняльна характерис­тика різних видів об’єкту

Роди методів

Види методів

Методи

Словесні

Наочні

Практичні

Бесіда,

пояснення,

розповідь учня або учителя,

лекція

Демонстрація об’єктів праці:

а) натуральних,

б) зображувальних

Розпізнавання, визначення об’єктів,

спостереження, огляд,

експеримент

Табл. 1. Методи навчання

Як свідчить наш досвід, це прагнення не знає меж, воно вільне від практичного інтересу, примушує студента напружувати свої сили в науковому пошуку, майстерності та ін.

Результати дослідження Л.Оршанського показали, що елементи гри забезпечують зацікавлене сприйняття студентами навчального матеріалу і привертають їхню увагу до навчальних предметів зі спеціалізації. Гра, яка за своїм змістом пов'язана з навчанням, допомагала їм концентрувати увагу на навчальних завданнях творчого характеру. У результаті завдання сприймалися студентами не як "нав'язані", а як бажані і особисто значущі. Виконання навчального завдання творчого характеру в процесі гри зменшувало нервові затрати і мінімізувало вольові зусилля, що, в свою чергу, давало змогу звільнити інтелектуальний потенціал студента, використати його більш ефективно.

Особливо ефективним є ігровий метод змагання при організації семінарських занять з теорії та історії декоративно-ужиткового мистецтва та при вивченні різних видів мистецтв. Цей метод стимулював пізнавальну активність студентів, при цьому спостерігалася краща підготовка ними питань семінарських занять, простежувався творчий підхід до вирішення навчальних завдань, покращувався контроль за підготовкою студентів до занять. Отже, метод змагання виконував три основні (пізнавальну, виховну і контрольну) та додаткові (розважальну і комунікативну) функції. Феномен змагальності студентів полягав у тому, що, сприймаючись як розвага та відпочинок, вона, за певних умов, переростала в творчий процес.

Різновидом навчальних ігор є інтелектуальні ігри. Вони розв'язують проблему розвитку, корекції й удосконалення мислення студентів як однієї зі складових усього навчального процесу. Розглянемо докладніше провідні педагогічні умови формування навчально-пізнавальної активності студентів засобами інтелектуальних ігор.

Теоретичний аналіз проблеми формування мотивів-інтересів до навчання дозволяє стверджувати, що інтерес позитивно впливає на всі психічні процеси і функції: сприймання, увагу, пам'ять, мислення, волю та ін. Досліджуючи пізнавальну активність школярів, Г.Щукіна переконливо доводить, що пізнавальний інтерес виступає в багатогранній ролі: як засіб живого, захоплюючого уміння; як стійка риса особистості; як сильний мотив окремих навчальних дій і діяльності в цілому, що спонукає до інтенсивного і довготривалого перебігу учіння.

Дослідження вчених та власний педагогічний досвід дають змогу стверджувати, що інтелектуальні ігри є ефективним засобом формування творчої активності, виховання стійких пізнавальних потреб та інтересів студентів, якщо при їх конструюванні та проведенні враховується активізуючий потенціал змісту навчального матеріалу, особливості процесу навчально-пізнавальної діяльності студента та педагогічного спілкування.

Експеримент засвідчив, що орієнтація на майбутню педагогічну діяльність студента в галузі декоративно-ужиткового мистецтва дуже тісно пов'язана з використанням у грі досягнень національного мистецтва, а також народних традицій, звичаїв та супутніх їм обрядів, Найчастіше викладачами використовувалися інтелектуальні ігри двох видів: ігри зі словами – ігровий тренінг мислення, словограми, кросворди, чайнворди, криптограми, ребуси та ін. та тренінгові інструментальні ігри – лото, картки, кубики, доміно, ігри-тренажери, комп'ютерні ігри тощо.

Важливою процесуальною умовою ефективного застосування інтелектуальних ігор у навчанні є розробка їх сюжету на основі проблемності. Було зауважено: якщо дидактична проблемна ситуація адекватно сприйнята студентами, тоді вона породжує спантеличеність, здивування, підвищує емоційний тонус, що в цілому сприяє зростанню пізнавального інтересу і творчої активності. Крім цього, у процесі ігор викладачі намагалися забезпечували такі умови: рівні, позитивні взаємини студентів і викладача; позитивний емоційний настрій; визнання успіхів викладачем та товаришами; високий статус викладача у студентській групі; віра викладача у пізнавальні можливості, творчі здібності студентів та їх відповідальне ставлення до навчання.

Показовим для таких відтворень елементів дійств минулого є те, що вони знижують втомленість, сприяють встановленню більш глибокого, усвідомленого особистісного ставлення до традицій, звичаїв українців минулого. Як правильно зазначає О.Ковальчук: "Корисність ігор, тісно пов'язаних з національними традиціями, обрядами тощо, у тому, що дитина, виконуючи певні дії, відтворює вчинки конкретної людини певного часу, одержуючи необхідний обсяг знань, норм поведінки і моралі". Крім того, гра викликає бадьорий, веселий настрій, відчуття радості й задоволення, створює умови для прояву творчих здібностей учнів.

Оскільки навчальні завдання трудового навчання збігаються в основному з навчальними завданнями інших шкільних предметів, методи в основному теж збігаються. Проте за характером навчального матеріалу уроки з декоративно-прикладної творчості відрізняються від інших навчальних предметів, що призводить до деяких особливостей у використанні методів.

Розповідь, пояснення, бесіда. Зазначені методи характерні тим, що тут використовується усне слово. Говорячи про застосування розповіді, пояснення і бесіди при викладенні декоративно-прикладної творчості, слід мати на увазі, що на виклад матеріалу треба відводити не більше, як 20-25 % навчального часу.

Значно частіше застосовують пояснення, яке супроводжується демонструванням, розповідь – порівняно рідше. Пояснюють будову інструментів та пристроїв, правила виконання операцій і складання технології виготовлення виробу.

До розповіді і пояснення ставлять вимоги, які потрібно виконувати, щоб забезпечити досягнення дидактичної мети.

Достовірність змісту. Факти, які наводять учням, повинні якнайкраще відповідати змісту навчальної програми і бути науково обґрунтованими. Не слід захоплюватися великою кількістю фактів, бо за ними інколи зникає суть явища, яке вивчається, або процесу.

Виклад матеріалу здійснюється у логічно виправданій послідовності. Поняття “просте” і “складне” в науці і навчанні не збігається. У зв’язку з цим при поясненні об’єктів або процесів доцільно вдаватися до аналітико-синтетичного викладення матеріалу, а саме: спочатку ознайомити учнів з об’єктом у цілому, потім розчленувати об’єкт на складові частини, вивчити їх і знову повернутися до об’єкта в цілому, розглянувши його глибше і докладніше.

Чіткість і доказовість. Зміст декоративно-прикладної творчості, як правило, дає змогу обґрунтувати теоретичні положення, з якими ознайомлюються учні, і правила виконання трудових прийомів, якими вони оволодівають. Якщо учні зрозуміють потребу дотримання певних трудових правил безпеки, прийомів роботи, то вони їх виконуватимуть свідомо.

Емоційність викладу. Якщо вчитель залишається байдужим при викладенні навчального матеріалу, то таке ставлення передається учням. І навпаки, коли вчитель викладає матеріал емоційно, а цьому сприяє правильний добір фактів, то учні краще сприймають нові відомості і добре запам’ятовують їх.

Культура мовлення вчителя, доступність його розумінню учнів. На заняттях з декоративно-прикладної творчості широко застосовується такий метод навчання, як бесіда. Бесіду можна використовувати при викладенні нового матеріалу, коли вчитель спирається на знання учнів; при закріпленні і перевірці вивченого, при узагальненні вивченого матеріалу.

До бесіди вчитель готується, тобто підбирає запитання, які були б зрозумілі учням, відображали суть справи. Питання мають бути чіткі, лаконічні, не містити в собі підказки.