5. Методика викладання української народної вишивки

За навчальною програмою учні отримують знання про вишивку як вид декоративно-ужиткового мистецтва, короткі відомості про історію української народної вишивки, а також використання її для одягового та інтерьєрного призначення. Учні опановують матеріали та інструменти для ручного вишивання, а також різні види початкових швів, їх значення та практичне застосування:

– поверхнево-нашивні лічильні техніки – ознайомлюються з різними видами орнаментів, а також опановують технологію вишивання штапівкою та різними видами хрестика і його різновидами. Учні можуть відвідувати наявну в даній місцевості фабрику з метою вивчення роботи майстра народної вишивки;

– групу прозоро-рахункових технік – мережки, а також поєднання поверхнево-нашивних та прозоро-рахункових технік. Крім того, учні одержують короткі відомості про роботу етнографа;

– лічильну гладь – поверхнево-нашивну лічильну техніку, а також занизування.

В орієнтовному переліку об’єктів праці учнів – серветки, доріжки, рушники, декоративне панно, деталі одягу, постільна білизна тощо.

Учні вивчають технологію вишивання різними видами гладі, а також отримують короткі відомості про машинну вишивку, сучасне вишивальне мистецтво, вони ознайомлюються з професією вишивальниці та вимогами до неї (табл. .6).

Одним з найдавніших, найулюбленіших і найпоширеніших видів декоративно-ужиткового мистецтва є українська народна вишивка.

Виконання узорів на шкірі, пізніше на тканинах за допомогою простого пристосування голки і нитки, знане з давніх-давен. Відомі археологічні знахідки X-XI ст. Київської, Полтавської, Тернопільської, Чернігівської та інших областей, які підтверджують масове побутування вишивки одягового та інтер'єрного призначення.

Табл.6. Професійно-особистісні риси учнів

Професійно-особистісні риси учнів при оволодінні професіями народних художніх промислів

Особистісні якості

художньо-творча активність

самостійність

любов до праці

естетичне ставлення

до праці

Фізіологічні функції особистості

Увага (концентрація, об’єм, розподіл, переключення)

пам’ять (об’єм, створення образів, понять)

мислення (конструктивність)

окомір

точність рухів при виконанні технік вишивки

тактильно-кінестатична чутливість

акуратність

розробка орнаментальних композицій за власним задумом

втілення проекту у виробі

Щоб дитину чогось навчити, її треба здивувати. Яскраво вишитий рушник, серветка, скатертина, панно вражають уяву дитини. Краса побаченого захоплює її, зацікавлює, викликає бажання своїми руками створити щось подібне, красиве, неповторне, яке милує око, радує душу, дає працю рукам і думці.

У процесі занять з технології виготовлення вишитих виробів учні набувають певних трудових умінь і навичок, оволодівають доступними їм прийомами ручного та машинного вишивання. Але разом з тим ознайомлюються з невичерпною скарбницею духовної культури нашого народу – вишивкою, яка пробуджує в них любов до свого народу, відродження народних традицій. Крім того, заняття рукоділлям допомагає розвитку точних рухів рук і пальців дітей, що дуже важливо для вивчення подальших видів обробки матеріалів, зокрема тканин.

Плануючи навчальний матеріал, звертають увагу на завдання, які стоять перед учнями при вивченні технології виготовлення вишитих виробів.

Основою формування змісту знань з української народної вишивки є такі вимоги:

1. Урахування історико-культурних, художньо-естетичних традицій різних регіонів України.

2. Відповідність змісту національної культури.

3. Подальша адаптація традицій до сучасних умов.

4. Виховна і професійна спрямованість змісту навчання.

5. Відповідність виховної мети завданню формування художньо-творчої особистості.

6. Орієнтація змісту на розвиток у учнів загальнотрудових та спеціальних знань, умінь і навичок.

7. Практична спрямованість змісту та ужитково-прикладний характер об'єктів праці.

8. Розвиток просторової уяви, окоміру, точності при виконанні практичних робіт.

9. Скоординованість міжпредметних зв’язків.

10. Готовність учнів до виконання виробничих функцій.

11. Створення бази для оволодіння новими професіями.

12. Спрямованість змісту на створення естетичного навчально-предметного середовища.

13. Відповідність змісту правилам безпечної праці та санітарно-гігієнічним правилам протипожежної безпеки.