Галузія

(історико – етимологічне пояснення)

Як і коли поселилися тут люди, ніхто достеменно не знає. Одне відомо — у прадавні часи. І першими жителями, напевне, були лісоруби.

Адже навкруги болото, правічні ліси, де водилося та й зараз водиться, багато всякої звірини.

Жили на перших порах спокійно. Поселення розросталося. Поступово шукали зв’язки з навколишнім світом, найближчими оселями таких же мешканців.

Виникли наїзджені дороги. Але в цих краях, як ніде, вони були надто важкими - непрохідними, грузькими. Навкруги ж болото.

Однак люди і тут знайшли вихід. На протоптані дороги в рідку болотяну масу почали ламати і кидати галуззя, тобто гілля дерев чи кущів.

Топке болото щорічно поїдало безліч лісу, а його все прибавляли і прибавляли. Виникли справжні дороги з галуззя.

Від тих часів, коли ще давні жителі вживали вислови «йдемо через галуззя» «на галуззя», як стверджують старожили, і започаткувалася назва села Галузія.

Годомичі

(історичний факт)

В історії України добре відоме ім’я бувшого луцького єпископа, а пізніше — київського митрополита Гедеона. Жив він у період від середини XVII століття. Походив з давньої родини князів Святополків-Четвертинських, які вели свій рід від рівноапостольного князя Володимира Великого через його правнука Святополка Ізяславовича. Прізвище взято від родового маєтку містечка Четвертні, теперішнього села Маневицького району.

Церковне імення Гедеон в перекладі з грецької означає — найвищим благом, метою життя насолоду.

Очевидно, в певний час він і обрав зовсім поруч, біля Четвертні, місце понад річкою для усамітнення та отримання насолоди від мирського життя.

З того часу це невелике поселення отримало назву Гедеоничі, що в нaш час стало Годомичами.

Гораймівка

Вперше в історичних документах згадується у 1583 році. За переказами його назва походить від прізвища німецького власника Горайма. Володіючи землею, де виникло село, цей Горайм дав назву в честь свого імені.

Тривалий час центр села знаходився на правому березі річки Кормин. У післявоєнний період став забудовуватися лівий берег.

* * *

Відомий дослідник минулого століття Павло Тутковський встановив, що рівнинна місцевість Полісся урізноманітнюється піщаними валами та кам’яними відкладами — моренами, принесеними льодовиком. Пасмо кінцевоморенних відкладів відобразилось у топонімії під термінами «гряда», «камінь», «гора». Звідси і походить назва села Гораймівка.

Городок

З давньоруської мови «городъ» — фортеця, місто, мур. В далекі праісторичні часи Київської Русі поселення, укріплені валами та ровами, називали не інакше як Городище, Город, Городок. Багато з них були спалені, зруйновані та знищені під час навали монголо – татарських кочівників. Такого ж нападу зазнав і Городок. На окраїні села і дотепер зберігаються залишки городища як історична пам’ятка культури XII ст. В період сивої давнини поселення носило назву Чернечгородок.

...Загадкою постають різнописання попередньої прикладки — «Черч» «Чернч», «Чернеч», «Чорне», «Чорний». Таке розбіжжя в тлумаченні слів можна віднести до механічної недбалості пізніших переписувачів, а ще ймовірніше, до їх перекладачів.

Тут необхідно враховувати факти перекладу як в межах різних історичних часів, так і в правописі іншомовних правил, починаючи з старослов’янських літописів – оригіналів, перекладу з мов литовського, польського, російського періодів і до сучасного українського. Не враховуючи ці деталі, загальним для всіх є корінь «черн» або «чорн», тобто «чорний».

(Роман Миткалик. Загадки Чорної лози)

* * *

Наступне пояснення дивитися до села Черськ.

ГРАДДЯ

Село оточене масивними болотами, розташоване на піщаному пагорбі серед соснового лісу. Саме звідси і пішла його назва.

Ще у праслов’янській мові слово «грєда» означало підвищення. Практично, спорідненого звучання воно набрало у братніх слов’янських народів.

У російській вимові «гряда» — це ділянка землі для вирощування городніх культур. У білорусів «града» — смуга лісу. Українське слово «груд» чітко вказує, що це є пагорб чи просто підвищення на болоті.

Беручи до уваги яскравий наявний природний фактор, далекі пращури безпомилково визначилися з назвою свого поселення.

ГРАДИСЬК

На перший погляд це одне з найменувань, до складу якого входить старослов’янське слово «град», що означає «місто», «велике поселення». Однак таке пояснення не підкріплюється реальними доказами — наявністю давніх городищ.

Найбільш вірогідно, що назва села походить від праслов’янського слова «грєда» — «підвищення». Споріднене звучання його і у братніх слов’янських народів.

В російській вимові «гряда» — це ділянка землі для вирощування городніх культур. У білорусів «града» — смуга лісу. Українське слово «груд» вказує, що це є пагорб чи просто підвищення на болоті.