- •Знати історію родових поселень
- •Форми поселень в контексті історії україни, волині та маневиччини
- •Література:
- •Луцьк. Видавництво «Вежа». 1997. С.29
- •Хутори маневиччини
- •Під плином часу
- •Бережниця
- •Боровичі
- •Велика ведмежка
- •Велика осниця
- •Велика яблунька (легенда)
- •Вовчицьк
- •Галузія
- •Годомичі
- •Гораймівка
- •Городок
- •Грузятин
- •Гута лісівська
- •Довжиця
- •Загорівка
- •Замостя
- •Калинівка
- •Кам‘януха
- •Карасин
- •Козлиничі (переказ)
- •Колодії
- •Комарове
- •Копилля
- •Костюхнівка
- •Красноволя
- •Криничне (лище)
- •Куликовичі
- •Лишнівка
- •Майдан липненський
- •Мала ведмежка
- •Мала осниця
- •Мала яблунька
- •Маневичі
- •Матейки
- •Набруска
- •Нова руда
- •Нові підцаревичі
- •Новосілки
- •Оконськ
- •Островки
- •Прилісне
- •Підгаття
- •Погулянка
- •Розничі
- •Рудники
- •Северинівка
- •Ситниця
- •Старий чорторийськ
- •Новий чорторийськ
- •Старосілля
- •Троянівка
- •Хряськ (легенда)
- •Череваха
- •Четвертня
- •Чорниж (легенда)
- •Черниж (чорниж), червища і червенські землі
- •Микола Борбич
- •Чорторийськ, що на “черті”
Новий чорторийськ
(легенда)
Як ведеться, сусід до сусіда завжди ходив на гостину. Тому в глибоку минувшину, коли саме злива розрила поселення на березі річки, там гостювали жителі сусіднього села. Вони дізналися і побачили результати незвичайної події. Сельчани розповіли, що це « робота лихого ». Швидко закріпилась назва поселення з місцевим діалектом «Чорторийськ».
Ішли роки. Незабаром сталася така ж злива у сусідньому селі. Жителі відразу назвали своє поселення «Чорторий», але вже «новим». (Записано в 1978 р. від Петра Терентійовича Головаченка,1925 р.н
Старосілля
Саме тут на стику мілководної річечки Рудки з повноводним Стиром вирішили заснувати свої оселі перші поселенці. Якими були ці житла, землянками чи куренями – невідомо.
Лише з часом зводилися дерев’яні будівлі, хоч і не такі добротні світлиці як тепер.
Село розширювалося і назвали його Новосельце. Ця назва прикріпилася тому, що з року в рік появлялися нові ошатні будиночки під солом’яними, очеретовими стріхами. Особливої новизни надавали охайно вибілені стіни будівель.
Однак не минула біда ці краї. В селі сталася величезна пожежа. Значна його частина вигоріла до тла. Решта будиночків від диму і кіптяви потемніли. Село за один день постаріло. Відтак його і називають старим селом – Старосіллям.
ТЕЛЬЧІ
(версія)
Походженням назви села давно цікавилися історики.
Де в чому дивним видалася відсутність хоча б якихось легенд чи переказів про село. Отож співставляли і вишукували найбільш вірогідну версію.
Дослідивши словник староукраїнської мови, дійшли висновку, що Тельчі все таки назвали від давнього слова «течі», тобто течія.
…Старожили стверджують, що з давніх-давен поблизу села протікала невеличка річечка. Під час весняної повені, або ж великих злив, річка завжди так швидко наповнювалася водою, що аж розливалася. Коли велика вода спадала, природно утворювалися швидкоплинні рівчаки, потічки або староукраїнські «течі». Так і вийшло село на «течі».
Тепер інший час річку преодягнув у меліоративну канаву. Але місцеві жителі з покоління в покоління у видозміненій часом формі навічно закріпили за населеним пунктом назву Тельчі.
Троянівка
(легенда)
Давним-давно це було. В нашій місцевості росли густі, непрохідні ліси. Шукаючи кращої долі, якось прибилася сюди одна родина. Відшукали вони серед лісу галявину і вирішили тут поселитися.
Розмістилися спочатку на місцині, що тепер називають Банзериха. Чомусь не припав до вподоби цей куток.
Тоді родина переселилася дещо південніше. І знову сім’я не затримується на одному місці.
Врешті поселенці облюбовують третю ділянку. Поскільки старійшину родини звали Яном, а переселився він з місця на місце тричі, з того часу це поселення і називають Троянівкою.
(Записано Віктором Давидюком в 1986 році
від Уляни Літот, 1935 р.н.,
жительки села Троянівка)
