Набруска

В історичних джерелах XV-XVI століття зазначається, що в цих краях протікала невелика річечка під назвою Бруска. Назва річки, як і самої місцевості, найвірогідніше, пішла від однорідного слов’янського, старослов’янського, праслов’янського слова, спорідненого з литовським у сучасному значенні «світанок», «світання». Вочевидь, перші поселенці були зачаровані та здивовані сходом сонця на невеличкій річці.

Окрім того, споріднені литовські слова у перекладі на українську мову означають «мілке місце» або ж «місце, де вигідно брести» — брід.

* * *

(історико-етимологічне пояснення)

Село практично з усіх сторін оточувалося болотом, тепер вже осушеним. Перші його поселенці не випадково облюбували підвищене піщане місце серед води. Адже неподалік протікає річка, зовсім поруч ліс, та й клаптики землі у заплавах річки трапляються непогані.

Саме підвищення, де засновувалося поселення, очевидно, нагадувало першим його жителям форму бруса, тобто «чотиригранного шматка обрізка» землі. («Етимологічний словник української мови». Київ. 1982., т.1,с.268)

Так з покоління в покоління і передалося словосполучення — живемо «на бруску».

* * *

(переказ)

Назва села походить від прізвища пана, який жив неподалік, в сусідньому селі Малий Обзирок. Поблизу свого помістя пан Набруско поселяв забіглих селян, наділяв їх невеликими клаптиками землі і давав можливість господарювати. Тоді в поселенні нараховувалося лише шестеро сімей, шість будинків. Село розросталося, а назва Набруска закріпилася навічно.

(Записано в 1985 році від Михайла Гордійчука, 1922 р.н.)

НІЧОГІВКА

(переказ)

Поблизу Красної Волі, де люди жили заможно і вільно, поступово заселявся ще один хутір. На перших порах тут для поселенців умови були дуже сприятливі. Проте, як би вони не хотіли жити ще краще, у них не виходило. Мабуть — землі трохи бідніші. Та й господарювати ставало складніше. А ще кілька років підряд неврожаї.

Зовсім занепали хуторяни від нестатків, або як вони говорили — від «ничогого» (поганого) життя.

Отож красновільці почали називати хутір Ничогівка, що означало гірке, злиденне життя. Ця назва залишилася і дотепер. Правда, мешканці живуть тут значно краще.

(Записано в 1992 році від М.С. Близнюка, 1921р.н.)

Нова руда

(історичне дослідження)

З давніх часів у наших краях люди займалися обробкою заліза. Добували його з болотяної руди, яку спочатку плавили в земляних печах, а пізніше – у звичайних печах житлових будинків.

Місця, де виплавляли залізо у XVI-XVIII століттях називали руднями. Вони являли собою комплекс виробничих будівель, оснащених нескладним ливарним устаткуванням. Рудні будувалися, як правило, поблизу покладів болотяної руди. Їх власники постійно дбали про розширення поселень за рахунок кращих майстрів, вишукуючи все нових і нових спеціалістів. Крім того, ці території заселялися необхідною кількістю підсобних робітників. Таким чином формувалися цілі села.

Наприкінці XVIII початку XIX століття виникають промислові центри — металургійні заводи. Заводське залізо поступово витісняє народні способи його одержання.

Пам’ять про рудний промисел в межах теперішнього району зберігається у назвах Рудники, Рудка, Рудня...

Саме так з’явилося і отримало назву село Нова Руда, оскільки тут були пізніше віднайдені значні поклади болотяної руди. Руду назвали «новою» тому, що в окрузі, очевидно, вже функціонували Рудка і Рудники.