Майдан липненський

... Чому наше село називається Липно? Раніше воно носило інше ймення. Коли на село несподівано напали турки, вони спалили його вщент. Більшість жителів знищили, а молодих полонили. Тим, кому вдалось врятуватися, заховалися в гіллі віковічних лип, що росли на околиці. Вони не залишили рідних місць, заснували нове поселення і дали йому назву Липно.

В іншій оповіді розповідається, що під час нападу турків жителі села закопали всі дорогоцінності під старезною липою, а самі переховувалися в дрімучих лісах. Оскільки їх скарбу не знайшли нападники, село й назвали на честь багатолітнього дерева.

В третій легенді повідується про нищівну відсіч турецьким зайдам поблизу села, яку дав загін козаків під командуванням славного козацького лицаря Івана Липовця. У двобої з турецьким беєм він убив супостата. Однак при цьому загубив люльку, подаровану кошовим Сірком. На її мундштуку і було викарбуване ім’я та прізвище козака. Пізніше жителі поселення знайшли люльку та в честь мужнього лицаря назвали село Липним.

... Історія села сягає сивої минувшини. В урочищі Вигонець краєзнавці місцевої школи знайшли кілька кам’яних сокир, наконечник списа, вік яких сягає близько чотирьох тисяч років. А в урочищі Ухилля існувало в XI столітті поселення русичів, про що свідчать дев’ять поховальних курганів того часу.

(Григорій Охріменко. Козацька люлька.

Районна газета. №71. 15.06.1976 р.)

Мала ведмежка

(Дивитися до села Велика Ведмежка).

Мала осниця

(Дивитися до села Велика Осниця).

Мала яблунька

(переказ)

На місці теперішнього села колись стояло лише дві хатинки, тобто два двори. В окрузі так і називали це поселення — Дворища.

З роками добудовувалися нові будівлі. Село розширювалося. Враховуючи розміщення серед густого старого соснового лісу — бору, люди поступово почали іменувати його Борове. Так з’явилася друга назва в цього невеличкого лісового поселення, що існувало до початку XX століття.

В 20-30 роках його називають Малою Яблунькою. Враховуючи те, що на городах сельчан красувалися низькорослі яблуні, та й по кількості жителів воно було значно меншим від сусіднього села — Великої Яблуньки.

( Записано в 1995 році

від Юхима Бобіка, 1934 р.н. )

МАР‘ЯНІВКА

(історичний факт)

Політична та економічна нестабільність у Прусії, викликана розгромом її Францією у 1806 році, тяжкими умовами Тільзітського миру, війнами з Росією (1812р.) і Францією (1813 р.) змусили пруське населення шукати кращих умов проживання.

Таким чином, з початку XIX століття німці осідали на польських землях, а незабаром дійшли і до Волині, яка була відносно політично стабільним краєм.

Закріпленню німецьких колоністів посприяла відміна в 1861 році кріпосного права. Вигідні економічні умови господарювання, природні особливості та зручне географічне розташування волинських територій приваблювали німецьких колоністів.

Освоєння німцями нових територій неминуче спричинило появу нових назв, в тому числі і населених пунктів. На перших порах вони набували звучань, актуальних для сільського землеробського населення.

Згідно пропозиції генерал-губернатора краю, Волинське губернське управління в 1886 році постановило, щоб назви німецьких поселень, утворені від германських основ, були перекладені на слов’янські. Ця вимога стосувалася і новоутворених сільських громад, що формувалися з числа мешканців німецьких колоній згідно з законом від 15 червня 1888 року.

Саме одним із таких поселень є теперішнє село Мар’янівка, що отримало свою назву в ті далекі часи від імені Маріани (Мар’яни) — першої народженої дитини у новосформованій німецькій громаді.