Криничне (лище)

(легенда)

Чи то земля така родюча, чи то вже Бог так дав, чи вітер розпорядився засіяти всю округу лісовою ліщиною. Справжні ліщинові зарослі у навколишніх лісах. Все більше і більше засівалося її на галявині та по полю.

Саме в цьому місці оселився рід, якого з тих пір так і називали — лищуки, тобто ті, що живуть серед ліщини. В селі дотепер майже кожен другий носить прізвище Лищук. А від тих часів поселення називається Лище.

( Записано в 1970 році від Єви Лищук,1870 р.н.)

* * *

( історичний факт)

Назва села Лище проіснувала до 1962 року, коли було проведено так зване укрупнення районів. Внаслідок чого територія відходить до Ківерцівського виробничо-територіального управління (району). А тут є своє село з такою ж назвою. Тому відповідними державними органами наше село Лище перейменовується на Криничне.

Обрану назву місцеві жителі пояснюють тим, що навколо були розташовані болота, серед яких траплялося чимало джерел. Вмілі людські руки їх окультурювали і перетворювали в кринички. Кілька таких криниць, де завжди можна випити чистої прохолодної води, збереглося до наших днів.

КУКЛИ

...Заснувалось, очевидно, дуже давно. Кругом — болота і ліси. Наш далекий пращур сподобав це тихе місце, захищене від вітру віковічними соснами, від ворогів — непрохідними мочарищами, на горбочку. Мудрий був пращур. Вийшов він із глухих лісів, прислухався — тихо, ворогів немає. Тільки в’юни та луската риба плюскочуться у водоймах. Сподобалося тут першому жителю. Почав він будувати нехитре житло — чи то землянку, чи то хатину з очеретяною покрівлею. Зведені житла вперше з’явилися біля трьох могутніх дубів, де завжди кукали зозулі. Відтак і нарекли місцину Куклами.

( Записала Лариса Журавлюк в 2002 році

від Марини Потапівни Макарчук, 1925 р.н.)

* * *

Давно це було. На те місце, де батьківська хата колишнього, вже спочилого в Бозі, директора школи Петра Антоновича Хомича, приїхав пан і привіз вісімнадцять наймитів. З часом поженив їх і наділив землею. Кожен з наймитів став хазяйнувати. Розросталися сім’ї. Вибудовувалися нові хатки. Так виникло село. Мав пан три красуні-дочки. За небачену вроду називали їх куклами (ляльками). В їх честь і дістало начебто село таку назву.

( Записала Лариса Журавлюк в 2002 р від Галини Павлівни Пац,1925р.н. «Нова доба». 19 липня 2003 року)

* **

Ситуація не була рідкісною, коли обжиті раніше місця безлюдніли, наприклад, після спустошливих татарських набігів, що якраз частенько мали місце на Волині в XV-XVI століттях. Тоді недоглянуте поле могло покритися бур’яном (куколем). Таке місце через деякий час знову заселялося людьми. А місцину поблизу зарослого куколем поля назвали, очевидно, Коуколєм. Після чого слово трансформувалося в Куколє, далі — в Кукли.

( Олена Бірюліна. З історії села Кукли

на Маневиччині в XVI-XIX ст.)

* * *

Власну версію про назву села подає В. Шульгач. Він в основі найменування Кукли вбачає антропонім (ім’я, яке стосується людини) Кукла і приводить такий приклад: «Кукла — сучасне прізвище в Рівненській області...»

( В.П. Шульгач. Ойконімія Волині. Етимологія словник-довідник. Київ. 2001 р.,)