- •Знати історію родових поселень
- •Форми поселень в контексті історії україни, волині та маневиччини
- •Література:
- •Луцьк. Видавництво «Вежа». 1997. С.29
- •Хутори маневиччини
- •Під плином часу
- •Бережниця
- •Боровичі
- •Велика ведмежка
- •Велика осниця
- •Велика яблунька (легенда)
- •Вовчицьк
- •Галузія
- •Годомичі
- •Гораймівка
- •Городок
- •Грузятин
- •Гута лісівська
- •Довжиця
- •Загорівка
- •Замостя
- •Калинівка
- •Кам‘януха
- •Карасин
- •Козлиничі (переказ)
- •Колодії
- •Комарове
- •Копилля
- •Костюхнівка
- •Красноволя
- •Криничне (лище)
- •Куликовичі
- •Лишнівка
- •Майдан липненський
- •Мала ведмежка
- •Мала осниця
- •Мала яблунька
- •Маневичі
- •Матейки
- •Набруска
- •Нова руда
- •Нові підцаревичі
- •Новосілки
- •Оконськ
- •Островки
- •Прилісне
- •Підгаття
- •Погулянка
- •Розничі
- •Рудники
- •Северинівка
- •Ситниця
- •Старий чорторийськ
- •Новий чорторийськ
- •Старосілля
- •Троянівка
- •Хряськ (легенда)
- •Череваха
- •Четвертня
- •Чорниж (легенда)
- •Черниж (чорниж), червища і червенські землі
- •Микола Борбич
- •Чорторийськ, що на “черті”
Колодії
Найбільш реальними і приємливими є дві версії. Перша трактує походження назви від переказів про фізично здорових предків, які вирізали навколишній ліс, розмірювали його на колоди і сплавляли по річці у визначені місця.
Цих дужих людей тому й нарекли «колодіями», а саме поселення дістало назву вже від його мешканців.
Друга версія науково обгрунтована доктором філологічних наук, професором Волинського держуніверситету В.Ф.Давидюком у науковій статті «Писались назви ралом і мечем». ( Журнал «Волинь», ч.2, 1995, с.60).
Він зазначає, що «...село Колодії лежить неподалік від Стиру. Воно, ймовірно, виникло на місці урочища, котре через своє розташування давньоруською мовою звучало як «ко лодіям» — по дорозі до човнів».
Комарове
(легенда)
В колишні часи багаті люди проживали в древньому містечку Старий Чорторийськ. Полюбляли вони не тільки їсти й веселитися, але й побувати серед навколишньої природи.
Це було пізньої весни. Вельможний господар перебував у від’їзді. Його дружина, знатна пані, попросила свого кума, теж відомого багатія, проїхатися і полюбуватися луками, свіжістю лісу та пахощами весняного поля.
Далеченько від’їхали від містечка. Заговорилися і незогляділися як панський візок, їдучи краєчком рова, перевернувся... Кум з кумою добре запам’ятали це місце.
Через певний час господар з дружиною запросили на чергову прогулянку свого кума. Так сталося, що їхали вони знову поблизу відомого рова. Гість не витримав і, легенько підштовхнувши куму під бік, тихенько шепнув: «Кума, рів!».
Господар, почувши це, здогадався про натяк і сердито вигукнув:
«— Що ж, нехай буде Кумарів!».
Через кілька днів він на примітному місці поселив перших жителів нового поселення під назвою Комарів .
( Записано в 1995 році від
Юхима Бобіка1934 р.н. )
* * *
(легенда)
Все влаштовувало жителів цього поселення — поруч річка, ліс, поле. Правда, дуже бідненьке. Єдине, що не давало покою, це хмари комарів у літній період. А їх тут — сила-силенна.
«Мара заїдає», — гомонів люд.
«Місце комарів», — передавали один одному.
З тих часів і закріпилася за селом назва Комарів.
( Записано в 1995 році від Юхима Бобіка 1934 р.н. )
Копилля
Було це за часів литовської доби. Поліські землі сміливо освоювалися допоки тут невідомими, але помітними своїм ростом і силою чужинцями.
... Повільно та поважно рухалися їх лодії понад незвіданими берегами проти течії ріки. Відвідавши поселення Романів (Колки), через день-другий визначена група воїнів вирішила ближче познайомитися з навколишньою природою, околицями та заплавами. Ще з далеку литовців подивували яскраво-жовті піщані горби, що так і приваблювали до себе своєю неповторною красою, переливаючись у сонячному промінні.
З вигуками «kopos!», «kapuole!», що в перекладі на українську мову означає «дюни», «купи» — вони і пристали до берегів майбутнього поселення.
Великий дослідник української давнини Олександр Цинкаловський у відомому дослідженні «Стародавня Волинь і Волинське Полісся» подає коротку інформацію про село під назвою Копилє — так його називали ще на початку XX століття.
