Колодії

Найбільш реальними і приємливими є дві версії. Перша трактує походження назви від переказів про фізично здорових предків, які вирізали навколишній ліс, розмірювали його на колоди і сплавляли по річці у визначені місця.

Цих дужих людей тому й нарекли «колодіями», а саме поселення дістало назву вже від його мешканців.

Друга версія науково обгрунтована доктором філологічних наук, професором Волинського держуніверситету В.Ф.Давидюком у науковій статті «Писались назви ралом і мечем». ( Журнал «Волинь», ч.2, 1995, с.60).

Він зазначає, що «...село Колодії лежить неподалік від Стиру. Воно, ймовірно, виникло на місці урочища, котре через своє розташування давньоруською мовою звучало як «ко лодіям» — по дорозі до човнів».

Комарове

(легенда)

В колишні часи багаті люди проживали в древньому містечку Старий Чорторийськ. Полюбляли вони не тільки їсти й веселитися, але й побувати серед навколишньої природи.

Це було пізньої весни. Вельможний господар перебував у від’їзді. Його дружина, знатна пані, попросила свого кума, теж відомого багатія, проїхатися і полюбуватися луками, свіжістю лісу та пахощами весняного поля.

Далеченько від’їхали від містечка. Заговорилися і незогляділися як панський візок, їдучи краєчком рова, перевернувся... Кум з кумою добре запам’ятали це місце.

Через певний час господар з дружиною запросили на чергову прогулянку свого кума. Так сталося, що їхали вони знову поблизу відомого рова. Гість не витримав і, легенько підштовхнувши куму під бік, тихенько шепнув: «Кума, рів!».

Господар, почувши це, здогадався про натяк і сердито вигукнув:

«— Що ж, нехай буде Кумарів!».

Через кілька днів він на примітному місці поселив перших жителів нового поселення під назвою Комарів .

( Записано в 1995 році від

Юхима Бобіка1934 р.н. )

* * *

(легенда)

Все влаштовувало жителів цього поселення — поруч річка, ліс, поле. Правда, дуже бідненьке. Єдине, що не давало покою, це хмари комарів у літній період. А їх тут — сила-силенна.

«Мара заїдає», — гомонів люд.

«Місце комарів», — передавали один одному.

З тих часів і закріпилася за селом назва Комарів.

( Записано в 1995 році від Юхима Бобіка 1934 р.н. )

Копилля

Було це за часів литовської доби. Поліські землі сміливо освоювалися допоки тут невідомими, але помітними своїм ростом і силою чужинцями.

... Повільно та поважно рухалися їх лодії понад незвіданими берегами проти течії ріки. Відвідавши поселення Романів (Колки), через день-другий визначена група воїнів вирішила ближче познайомитися з навколишньою природою, околицями та заплавами. Ще з далеку литовців подивували яскраво-жовті піщані горби, що так і приваблювали до себе своєю неповторною красою, переливаючись у сонячному промінні.

З вигуками «kopos!», «kapuole!», що в перекладі на українську мову означає «дюни», «купи» — вони і пристали до берегів майбутнього поселення.

Великий дослідник української давнини Олександр Цинкаловський у відомому дослідженні «Стародавня Волинь і Волинське Полісся» подає коротку інформацію про село під назвою Копилє — так його називали ще на початку XX століття.