Козлиничі (переказ)

Недалеко один від одного жили два знатних господарі. Одного з них величали Чаплинський, іншого – Козлинський.

Якось вирішили вони заселити навколишні незаймані, але родючі землі. Однак розділити їх мирно між собою не змогли. Почали сваритися і ворогувати.

Щоб розв’язати суперечку, було домовлено провести своєрідні змагання.

Зустрівшись на лівому горбистому березі ріки, взялися кидати камінням на віддаль. Кинув Чаплинський – попав у річку. Камінець Козлинського приземлився на протилежному березі. Вигравши змагання, Козлинський виборов право вибирати місце для помешкання. Він обрав землі на підвищенні, де згодом і виросло село Козлиничі. А нижче по річці виникло село Чаплино (тепер це один із кутків села Козлиничі).

(Записано в 1995 році від Степаниди Гнатюк, 1923 р.н.)

КОЛКИ

...З історичних та археологічних джерел і топоніміки місцевості дізнаємось, що мало воно свого попередника — княже містечко Романів, розташоване на схід від сучасних Колок.

Польський письменник і дослідник Ю.Крашевський у своїй багатотомній праці «Волинь, Полісся, Литва» ( Вільно, 1840, т.1, с.67 ) пише: «Містечко Колки звалося раніше Романовим, але від пожежі лишилися тільки одні кілки в плотах...».

Про княже містечко Романів знаходимо цікаве повідомлення в «Словнику географічному Королівства Польського…» (Варшава, 1884, т.4, с.273): «Колки мали свого попередника, звали його Романове. Через страшну пожежу, від якої з містечка лишились тільки кілки, вцілілі жителі взяли це слово за назву і вибудувалися на новому місці. Серед його мешканців живе переказ, що в Романові потонув храм з вірними, і в році є такий день, коли прикладеш вухо до землі, чуєш відправу в потонулій церкві...»

Романів виводить свою назву від імені його засновника — волинського князя Романа Мстиславовича, могутнього володаря Галицько-Волинської держави, одного з відомих її будівничих другої половини XII століття. Роман Мстиславович (? – 1205 р.) — син волинського князя Мстислава Ізяславовича. В 1163-1169 роках був князем Новгороду, а з 1170 року — володар Волинської землі. З 1199 — на Галицько-Волинському престолі.

В час його правління бурхливо розбудовуються оборонні фортеці, поруч з якими виникають нові міста по берегах рік, що були на той час головними артеріями життя. Глибшає християнізація краю, яка несе народові віру, освіту, культуру, закріплює духовність. Відбуваються також важливі економічні зміни — розвиваються нові види ремесел, розширюється торгівля, вдосконалюється агротехніка обробітку землі.

Саме в цей час на історичній карті Волинського Полісся з’являється містечко, яке стає Романовою власністю, отримує князівське ім’я. І дотепер ця місцевість зберегла свою первісну назву.

...Хронологічні рамки існування Романова на історичній карті Полісся сягають від другої половини XII до першої половини XVI століття. В час свого найбільшого розквіту було воно важливим стратегічним пунктом на водних шляхах нашого краю, важливим ремісничим і торговим центром, духовним та економічним осередком Полісся.

Багате й квітуче містечко не могло не привернути уваги ординців, які в XV-XVII ст. робили спустошливі набіги в Україну. Їхні загони доходили до Волині й Полісся і зникали тоді у вогні пожеж міста та села, а захоплені жителі ставали товаром на східних базарах. У якийсь підступний спосіб в першій половині XVI ст. ординці взяли штурмом Романів, пограбували й випалили його «до колка». Певна частина мешканців врятувалася і, переживши смерть, пожежу, руїни, вони не побажали більше селитися на суцільних румовищах, взявши лише від них слово «Колк» і закріпили в назві містечка, що його заснували на місці давнього слов’янського городища VIII-XII ст., західніше Романова.

...Поява на карті землі Поліської містечка під назвою Колк у XVI ст. було його третім народженням, лише щоразу з іншим ім’ям. Перше, на жаль, лишається невідоме історичній науці...

(Володимир Рожко. МістечкоКолки — важливий духовний осередок Волинського Полісся.

Збірник доповідей, тез та повідомлень

наукової конференції. Луцьк, 1997, с.6-8)

* * *

В 1579 році Колки отримують статус міста з наданням магдебурзького права. Суть його полягала в тому, що міське населення звільнялося з під урядової юрисдикції, місто отримувало можливість запровадження міського самоврядування з виборною адміністрацією та виборним судом, право власності на землю ( зазначену у привілеї ), пільги ремісникам і торговцям, право проводити ярмарки, а також звільнення від деяких повинностей на користь держави. Отримавши магдебурзьке право, місто сплачувало в державну скарбницю зазначену суму грошей. Частина натуральних повинностей міщан ліквідовувалася, встановлювалися єдині податки з ремесел і торгівлі.

(Минуле і сучасне Волині та Полісся: Маневиччина.

Збірник наукових праць. Луцьк. 2004, с.50-51 )

* * *

Селище Колки стоїть на річці Стир серед березових гаїв — звідси й назва. Під назвою Колк воно згадується в писемних пам’ятках...

Одні дослідники кажуть, що колок, колки — це березові гаї біля заплави річки, інші — що це молодий березняк на мокристому грунті ( здалеку здається, що це стирчать повстромлювані в землю кілки ).

...З цим селищем пов’язане... ім’я гетьмана Павла Тетері, який за службу польському королю отримав маєток і жив там як поміщик, але змушений був втікати до Варшави, бо боявся козаків.

( Коваль А.П. Знайомі незнайомці

Київ. Либідь. 2001, с.69 )