43. Валовий внутрішній продукт: зміст та методи розрахунку.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання.

В економічній науці та в статистиці використовуються різні методи визначення величини ВВП

ВВП розраховується за 3ма методами:

– виробничий метод (метод доданих вартостей); – за доходами; – за витратами. За методом доданих вартостей сумується додана вартість всіх галузей народного господарства.

Y(вир)=(Валовий Випуск - проміжне спожив.)+(Податки на прод. – субсидії на прод.)

Метод доданих вартостей дозволяє виявити відношення і роль окремих галузей у створенні ВВП (структуру), виявити динаміку зміни структури, провести порівняльний аналіз ВВП країни з аналогічним показником інших країн. ВВП можна розрахувати також шляхом виміру або сукупного доходу всіх економічних агентів, або загального обсягу витрат на виробництво товарів та послуг, тому що в масштабах економіки всі витрати на придбання продуктів є доходом для виробників цих продуктів. Метод «за доходами» базується на рівності ВВП і валового внутрішнього доходу. Сукупний доход визначається як сума доходів, що являють собою у тій чи іншій формі плату за використання факторів виробництва, за допомогою яких вироблено кінцевий продукт. Сумування вказаних складових дозволяє визначити ВВП за методом «за доходами». ВВП за доходами = W + Рr + і + R + Am + IT, де W – заробітна плата; Рr – прибуток; і – відсоток; R – рента; Am – амортизація; IT – непрямі чисті податки. Приблизна структура доданої вартості в розвинених країнах має вигляд:1) оплата праці – (заробітна плата + премії);2) доходи власників – (доходи некорпоративних підприємств);3) рентний дохід ;4) прибуток корпорацій (прибуток корпорацій після платежів робітникам і кредиторам);5) чистий відсоток . Простіше виглядає розрахунок ВВП методом «за витратами». Цей підхід спирається на вихідне положення, згідно з яким вартість виробленого продукту дорівнює сумі всіх витрат на його створення, а самі витрати в рамках даного методу вдається розділити на витрати макроекономічних суб'єктів: домашніх господарств, фірм держави та зарубіжжя

Формула, що лежить в основі витратного підходу до визначення ВВП, має вигляд: ВВП за витратами = С + І + G + Nх, де С – споживчі витрати; I – приватні валові інвестиції; G – державні витрати; Nх – чистий експорт. Часто наведений метод називають методом кінцевого використання. Споживчі витрати – це особисті споживчі витрати всіх громадян країни, що включають витрати на предмети довгострокового та поточного споживання та на послуги. Тут ідеться про витрати на харчування, одяг, житло, товари культурно-побутового призначення, на всі види послуг, що надаються за рахунок споживачів. Інвестиційні витрати підприємств, що називаються приватними валовими інвестиціями, охоплюють основні види недержавних капіталовкладень у виробництво з боку фірм і підприємців. Це витрати на кінцеву закупку машин та обладнання, на виробничі будівлі, на збільшення запасів виробничих ресурсів, житлове будівництво, витрати на амортизацію. Державні витрати являють собою державні закупки товарів та послуг. В дану групу включають витрати федеральних, республіканських, місцевих державних органів на придбання кінцевої продукції підприємств, на закупку ресурсів для державних потреб і на оплату найманої робочої сили. В державні витрати не включають трансфертні платежі, які проводяться безкоштовно і не враховуються у складі ВВП. Чистий експорт є не що інше, як різниця між експортом та імпортом. Ця різниця показує, на скільки іноземні витрати на придбання товарів і послуг, вироблених в даній країні, перевищують витрати даної країни на придбання товарів і послуг, вироблених в інших країнах.

45.