40. Держ регул ек здійсн у відпо­в формах : бюдж-податк,кредитно –грош, адм-ек і цінове регулювання економіки.

Бюджетно-податкове регул пов'язане з функ­ціонув держ фінансів, формув держ бюджету та держ витратами і спрямов на реалізацію цілей соц-ек розвитку країни.

Кредитно-грошове регул — ді-сть д-ви, спрямов на забезп ек повноц і стабільною нац валютою та регул грош обігу відпові до потреб ек.

Адміністративно-економічне регулюв передб заходи адмін та ек характеру, спрямов на створ умов для функціонув ринко­вої системи і реаліз соц цілей сусп (де­монополіз, роздержавл, приватизація, макроек планування і програмув, регламентування зовнішньоек діяльності…)

Цінове регулювання— вплив д-ви на ринк ціно­утв шляхом законод, адміністр чи судо­вих заходів з метою провед кон'юнктур та структур політики, приборк інфляції, стимулюв вир-ва, його модернізації, посил конкурентоздатності нац ек, пом'якшення соц напруги тощо.

Методи державного регулювання економіки— це су­куп способів, прийомів та засобів держ впливу на соц-ек розвиток країни.

Прямі методи-за доп них держ безпосер втруч в ек процеси (ліцензув, субсидії, дотації, тощо.)

Непрямі методи-опосередковані засоби впливу

Правові методи-системи законів і законодавчих актів

Економічні методи-створення державою економічних стимулів

Адміністративні методи-заборони,дозвіл або примус.

Неформал засобом державного впливу на еконо­міку є переконання. Д-ва використ для його реалі­з публічні лекції, рекламу, спец програми на ра­діо і телебаченні, публікації в періодич виданнях, соціо­логічні дослідж й опитування, вплив таким чи­ном на формув громадської думки, сусп свідо­мості, ек мислення.

Специфічним інструментом ДРЕ є держ сектор економіки— комплекс господар об'єктів, які повністю або частково належать центр чи місц органам держ влади і використ д-вою для вико­н нею ек, соц-культурних і політич­них функцій.

41.Аграрні відносини. Державна політика регулювання сільськогосподарського виробника.

Агропромислові зв'язки на рівні виробничих підприємств і фірм у своєму розвитку спираються на більш значний ек інтеграційний процес — формув структурного новоутворення в економіці в цілому, яке дістало назву аграрно-промислового комплексу. АПК — це організац-ек форма інтеграції с-г і промисл видів діяльності; сукупн галузей народного господарства, зайнятих вир-вом с-г продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також вир-вом відповідних засобів вир-ва. Аграрні відносини є особливою системою економічних відносин, що складаються в суспільстві щодо земельної власності, землеволодіння і землекористання в сільському господарстві, а також з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання сільськогосподарської продукції. їхня специфіка визначається тим, що головним та невідтвореним засобом виробництва агрокультури є земля. Розподіл землі між класами і соціальними групами в різних економічних системах визначає характер аграрних відносин, що складаються в них, породжуючи часом гострі протиріччя в суспільстві. Вирішення протиріч здійснюється в ході еволюційного розвитку аграрних відносин, удосконалювання землеволодіння та землекористування, знарядь праці, що застосовуються в сільському господарстві, поглиблення суспільного поділу праці, агропромислової інтеграції. Одним із засобів, що революціонізують розвиток аграрних відносин, є аграрні реформи, які перетворюють систему власності, землеволодіння і землекористування, організаційні форми господарювання на селі. Вони мають ґрунтуватися на створенні таких умов, за яких би безпосередній виробник був би хазяїном на землі, вільно вибираючи виробничий напрям для свого господарства, розпоряджався зробленим продуктом та доходом.

Історія сільського господарства переконує, що добробут селян перебуває в тісній залежності від явищ, вплинути на які вони майже або зовсім не можуть. До таких зовнішніх факторів належать події на міжнародній арені, фінансова політика уряду, загальний стан економіки держави. Займаючись сільським господарством, необхідно враховувати постійну можливість їхнього впли­ву, тимчасового чи довгострокового. Тому важливим аспектом ефективного ведення господарства є вироблення стратегії щодо різних зовнішніх факторів.

Метою державного регулювання сільськогосподарського виробництва є досягнення найбільш ефективного, стабільно-посту­пального економічного і соціального розвитку сільського господарства. У процесі такого регулювання здійснюється економічна підтримка аграрних підприємств з тим, щоб вони, по-перше, за нормального господарювання мали необхідний рівень дохідності в умовах несприятливої ринкової кон’юнктури, і, по-друге, були зацікавлені вести виробництво в такому обсязі й асортименті продукції та її якості, які вигідні споживачам і забезпечують соціальну стабільність суспільства.

42.Снр: необхідність виникнення, зміст та цілі.

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів.

Методологічні принципи створення СНР:

-Концепція господарського кругообороту

-Розширене трактування продуктивності праці

-Використання поняття «додана вартість»

Ця система застосовується в умовах ринкових відносин. Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п’ять секторів:

– нефінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;

– фінансові корпорації – комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності (банки, страхові компанії тощо);

– сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, фонди соціального страхування;

– сектор домашніх господарств, що об’єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як фізичних осіб-підприємців;

– сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій) безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення.

Україна увійшла до СНР у 1992р.

У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Випуск – це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць – резидентів у звітному періоді.

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Головна мета СНР — упорядкування інформації про різні аспекти економічного життя, щоб виявити загальну картину та головні наслідки економічного процесу, а також структури економіки. Це досягається за допомогою класифікацій. Найважливіші класифікації СНР стосуються: секторів економіки; галузей економіки; витрат на споживчі товари та послуги; економічних операцій; активів та пасивів; витрат органів державного управління за призначенням цих витрат; податків та субсидій.