
- •Екзаменаційний білет №1
- •1. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага. Ринкова ціна: механізм формування і функції.
- •Екзаменаційний білет № 2
- •Сутність та економічне значення витрат виробництва. Теорії витрат виробництва.
- •Екзаменаційний білет №3
- •1. Економічні потреби суспільства, їх сутність і класифікація.
- •Екзаменаційний білет №4
- •Суть підприємництва, умови його існування. Функції підприємця.
- •Екзаменаційний білет № 5
- •1. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин. Місце домогосподарства в кругообігу продуктів, ресурсів і доходів. Функції домогосподарств.
- •2. Держава як суб’єкт економічних відносин. Економічні функції держави.
- •Екзаменаційний білет № 6
- •Прибуток як економічна категорія. Норма прибутку та чинники, що на неї впливають.
- •Економічний розвиток та економічне зростання.
- •Екзаменаційний білет № 7
- •1. Економічні і бухгалтерські витрати та їх структура. Валові, середні та граничні витрати.
- •2. Суспільне відтворення: сутність та види. Просте та розширене відтворення.
- •Екзаменаційний білет № 8
- •1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти. Умови формування і розвитку ринку. Види ринку та його функції
- •2.Національне багатство: зміст та структура.
- •Екзаменаційний білет № 9
- •1. Заробітна плата: сутність, форми та організація.
- •2. Конкуренція та її сутність. Функції та форми конкуренції. Конкуренція і моделі ринків.
- •Екзаменаційний білет № 10
- •1. Грошовий обіг та його закони. Сталість грошового обігу.
- •2. Аграрне виробництво – особлива сфера вкладення капіталу. Земельна рента та її форми. Ціна землі.
- •11. 1. Виникнення та розвиток грошових відносин. Суть та функції грошей.
- •2. Інфраструктура ринку та її основні елементи.
- •12. 1. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва. Сутність і риси натурального господарства та його історичні межі.
- •2. Позичковий капітал та позичковий процент.
- •13. 1. Товар та його властивості. Вартість і ціна: альтернативні теорії.
- •2. Трудові відносини: сутність та структура.
- •14. 1. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.
- •2. Капітал у сфері обігу. Торгівельний прибуток.
- •15. 1. Проблема економічного вибору. Межа виробничих можливостей.
- •2. Господарський механізм, його сутність та елементи. Господарський механізм: система управління економікою.
- •16. 1. Економічні ресурси та їх обмеженість.
- •2. Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація.
- •17. 1. Виробництво та його основні чинники.
- •2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми. Планування і програмування.
- •18. 1. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •2. Роздержавлення та приватизація у постсоціалістичних країнах.
- •19. 1. Економічні інтереси – рушійна сила соціально-економічного розвитку.
- •2. Соціалістична економічна система та її еволюція.
- •20. 1. Економічні відносини як елемент економічної системи. Види економічних систем.
- •2. Причини виникнення та сутність глобальних проблем.
2. Світове господарство: його сутність та структура. Міжнародний поділ праці і спеціалізація.
Світове господарство – це сукупність національних економік, які беруть участь у міжнародному поділі праці та взаємодіють через систему міжнародних економічних відносин. За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності, що на сучасному етапі переростає в процес глобалізації. Глобалізація – це процес зростання взаємозалежності країн внаслідок зростання масштабів та обсягів міжнародних економічних відносин на основі інформаційних та комунікаційних технологій.
У розвиткові світового господарства за функціональними ознаками виділяють декілька етапів:
1. Етап світової торгівлі (1870–1950 рр.) – абсолютна перевага зовнішньої торгівлі в міжнародних економічних зв’язках; відсутність стійких зв’язків та нееквівалентність обміну; світова платіжна система ґрунтувалася на золотому стандарті, була негнучкою і обмежувала зростання обміну ресурсами між країнами, що призводило до світових фінансових криз.
2. Етап іноземних інвестицій (1951–1980 рр.) – активний розвиток іноземного інвестування; виникнення нових форм зовнішньоекономічних зв’язків (купівля-продаж інформації, інтелектуальної власності); розвиток промислової кооперації; створення міжнародних економічних організацій; роль світових резервних коштів виконують так звані спеціальні права запозичення (СДР); система розрахунків між країнами стала багатовалютною і гнучкою.
3. Етап економічної інтеграції (1981–до тепер) – активний розвиток економічної діяльності за кордоном; з’явилася велика група слабоконвертованих і м’яких валют; збільшилась кількість кран-членів МВФ; остаточно сформувався і почав функціонувати Європейський валютний союз тощо; зміни структури світової економіки супроводжувалися таким подіями, як розпад СРСР, утворення перехідних економік у країнах соціалістичної центрально-планової орієнтації.
Матеріальною основою світового господарства виступає міжнародний поділ праці, під яким розуміється спеціалізація країн на випуску певного виду продукції чи послуг з метою продажу в інших країнах.
Міжнародний поділ праці здійснюється з метою підвищення ефективності виробництва, економії затрат суспільної праці, раціонального розміщення продуктивних сил. Завдяки ньому країна може підвищувати ефективність своєї національної економіки. Це зумовлено тим, що:
кожна країна обирає таку спеціалізацію економіки, яка дає їй змогу найраціональніше використовувати свої ресурси, а отже збільшувати загальний обсяг виробництва;
в межах міжнародного поділу праці кожна країна зосереджується на створенні тих речей і послуг, виробництво яких обходиться їй дешевше, і відмовляється від виробництва тих, які дешевше обходяться в інших країнах. В результаті кожна країна отримує через світовий обмін повний обсяг необхідних благ за нижчими цінами;
участь у міжнародному поділі праці спричиняє прискорення розвитку науки і техніки в кожній окремій країні, стимулює впровадження нових технологій, підвищення якості продукції до світового рівня.
Міжгалузева спеціалізація орієнтується на виготовленні окремих видів промислової продукції. Прикладами можуть бути Японія, США, Південна Корея, які спеціалізуються на виготовленні автомобілі; Швейцарія, відома на весь світ випуском годинників тощо. Всі вони орієнтують своє виробництво не тільки на національні, але й на міжнародні економічні потреби. Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу зумовлює перехід від міжгалузевої до внутрішньогалузевої спеціалізації. Остання поділяється на такі види:
предметна;
подетальна;
технологічна;
наукова.
Предметна спеціалізація – передбачає створення виробів певного типу і розміру. Наприклад, США спеціалізується на випуску потужних гусеничних тракторів, Німеччина – колісних тракторів малої потужності.
Подетальна спеціалізація – це випуск не готової продукції, а її частин – вузлів, комплектуючих деталей, двигунів тощо – для автомобілебудування, авіаційної промисловості тощо.
Технологічна спеціалізація полягає в розміщенні на території країни ланок виробництва певного товару. Наприклад, значна частина операцій, пов’язаних із виготовленням телевізорів та іншої радіоапаратури, виконується на заводах, розміщених у країнах Південно-Східної Азії.
Наукова спеціалізація це спеціалізація на окремих видах наукової діяльності. Як правило вона неможлива без об’єднання зусиль дослідницьких інститутів різних країн, оскільки сучасні наукові пошуки потребують концентрації значних матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.