14. 1. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності.

Отже, відносини власності являють собою відносини між людьми з приводу присвоєння ними матеріальних та нематеріальних благ.

Відповідно, власність – це історично визначена форма присвоєння людьми матеріальних і нематеріальних благ в процесі їх виробництва, обміну і споживання.

Суб’єктами власності називають фізичні чи юридичні особи, які вступають у відносини власності. Ними можуть виступати окремі громадяни, групи людей, держава.

Об’єкти власності – це майно чи результати праці, з приводу яких виникають відносини власності. Ними можуть бути фактори виробництва (економічні ресурси) і готова продукція.

Економ. Зміст:

Привласнення – економічний зв’язок між людьми, який встановлює їх відношення до речей як до своїх. Воно пов’язане з виробництвом матеріальних благ. Процес виробництва є не що інше як привласнення людьми речовини, природи та енергії з метою задоволення своїх потреб.

Протилежним привласненню є відчудження. Воно виникає, наприклад, коли якась частина суспільства захоплює всі засоби виробництва, а інша частина залишається без джерел для існування. Або коли продукти праці, створені одними людьми, без будь-якого відшкодування присвоюють інші. Такими були, скажімо, відносини між феодалами і кріпаками.

відносини господарського використання майна. Прикладом таких відносин є оренда – угода про надання майна якоїсь людини у тимчасове користування іншій особі за певну плату.

Власність економічно реалізується якщо приносить дохід її власнику. Він може бути у вигляді прибутку, податку, різних платежів.

Юридичний зміст власності реалізується через сукупність прав власника:

• володіння;

• користування;

• розпорядження.

Володіння – це не обмежена в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту, фактичне панування суб’єкта над об’єктом власності, фізичний контроль над ним. Право володіння охороняється законом. Законне володіння майном завжди має правове обґрунтування (закон, угода, адміністративний акт) тощо.

Користування полягає в праві продуктивно або особисто використовувати річ для задоволення власних потреб та інтересів залежно від її призначення (використовувати автомашину для перевезення людей та вантажів). Власник може передавати своє майно в користування іншим особам на якийсь час і на певних умовах. Межі права користування визначаються законом, угодою або іншим правовим обґрунтуванням.

Розпорядження – здійснюване власником або делеговане ним іншим економічним суб’єктам право прийняття правових і управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності.

2. Капітал у сфері обігу. Торгівельний прибуток.

Розглядаючи процеси кругообігу і обороту капіталу, ми маємо на увазі наявність таких умов:

1) підприємство виробляє предмети споживання, наприклад хліб, тому його продукція реалізується на ринку споживчих товарів;

2) продукція підприємства користується попитом, тому воно має можливість щороку нарощувати обсяги виробництва і реалізації;

3) у галузі відсутні монополії й олігополії, тому діє принцип ринку чистої (досконалої) конкуренції;

4) продукція реалізується господарством за готівку, а не в кредит;

5) на ринку ресурсів завжди пропонується достатня кількість ресурсів, необхідна для здійснення на підприємстві простого і розширеного відтворення;

6) у тривалому періоді підприємство орієнтується на одержання нормального прибутку.

Капітал починає свій рух із грошової форми. Грошовий капітал Г використовується на купівлю засобів виробництва Зв і робочої сили Рс, які поєднуються в процесі виробництва В і створюють новий товар Т, після реалізації якого капіталіст одержує його вартість у грошовій формі Г¢ .

У процесі кругообігу капітал проходить три стадії.

Перша стадія: Г — Т (Рс + Зв) — купівля на ринку засобів виробництва і робочої сили (стадія обігу).

Друга стадія: ...В...Т¢ — стадія виробництва, на якій створюються нові товари. Літера В означає процес виробництва, а літера Т¢ — обсяг товару з такими витратами, що можна одержати прибуток.

Третя стадія кругообігу: Т¢ — Г¢ — стадія реалізації виробленої продукції, тобто товарного капіталу, на конкурентному ринку.

Кругообіг капіталу — це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три стадії, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї вихідної форми — грошової.