21.Поняття грошової маси. Грошовий мультиплікатор.
Грошова маса виступає як сума купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам. У грошовій масі розрізняють: активні гроші, що застосовуються у готівковому та безготівковому обігу і пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно – можуть використовуватися в угодах.
Грошову масу в залежності від ліквідності поділяють на певні грошові агрегати, або грошові комплекси.
Ліквідність – це можливість використання грошових засобів, або всіх фінансових активів в якості платіжного засобу.Якщо грошові засоби безпосередньо використовувалися як засіб платежу (дуже легко), такі грошові засоби вважаються високоліквідними. Абсолютно ліквідними виступають гроші в своїй первинній формі – тобто готівка.Всі грошові засоби за рівнем ліквідності поділяють на грошові агрегати. Причому агрегат з більш високим рівнем ліквідності входить в комплекс з більш низьким рівнем ліквідності. Ухвалена ціла система агрегатів, які вкладаються один в одний.
Грошовий мультиплікатор базується на тому, що резерви і рахунки загублені одним банком, отримуються іншим.
Процес мультиплікації пов’язаний з надходженням нових грошей (депозитів) у систему комерційних банків.
Таке надходження мож здійснюватися різними методами:
надходженням готівки;
проведення операції на відкритому ринку цінних паперів скарбниці;
надходження чеків, виписаних на інший банк;
отримання прямих кредитів від ЦБ.
Величина мультиплікатора є оберненою величиною до норми обов’язкового відсотка.
23.Інфляція, її види, причини та наслідки.
Інфляція – це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг. Вона вимірюється за допомогою індексу. ІСЦ визначає середню вартість ринкового кошика споживчих товарів та послуг, включно з одягом, житлом, транспортом, медичними послугами, що купуються типовим домашнім господарством.
Для обчислення темпу інфляції використовують формулу:
.
Однією із закономірностей інфляції є постійне зростання цін та знецінення грошей. В залежності від темпу приросту цін інфляцію поділяють на 3 види:
1) Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10%. Певний час ціни можуть зростати повільними темпами, що не є відчутним для економічних суб’єктів.
2) Галопуюча інфляція настає тоді, коли річний ріст цін становить від 10% до 200%. Зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важко передбачуваним, не піддається регулюванню.
Гіперінфляція настає тоді, коли річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. Гроші починають втрачати свою здатність виконувати свої функції. Набувають поширення бартерні операції, починають розвиватись стихійні процеси в економіці.
У залежності від характеру кінцевих причин, які викликають інфляцію, слід розрізняти два її види:
1) Інфляція попиту виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту стосовно сукупної про позиції. Виробничий сектор не в змозі негайно відповісти на цей надлишковий попит зростанням реального обсягу виробництва, тому що усі ресурси уже задіяні, між покупцями виникає конкуренція за товар, яка веде до росту цін.
2) Інфляція витрат спостерігається в тому випадку, коли ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво одиниці продукції. Це має місце тоді, коли зростають ціни на матеріальні ресурси – сировину, паливо, енергоносії, зростає номінальна зарплата. Збільшення витрат на одиницю продукції скорочує прибутки підприємств та обсяги виробництва продукції, що свою чергу підвищує рівень цін.
Причини інфляції:
1) Головною причиною інфляції, яка пов’язана зі спадом виробництва, є інерція очікувань та інфляційні процеси, насамперед очікування зростання цін на фактори виробництва, що збільшить витрати.
2) Прихильники структурної концепції вважають неминучість інфляції за умов наявності структурних “вузьких місць” в економіці, до яких відносять диспропорції суспільного відтворення, дефіцити держбюджету, збільшення попиту, що супроводжується ростом цін на товари, до яких споживачі виявляють підвищений інтерес.
3) Монетаристи пояснюють інфляцію грошовою та бюджетною політикою держави, а саме дефіцитним фінансуванням, надмірним розширенням внутрішнього кредиту, надмірною емісією грошей.
4) Завищення офіційного валютного курсу національної грошової одиниці порівняно з ринковим курсом. Це заважає зростанню експорту, знижує реальні доходи держави.
5) Інфляція розвивається також унаслідок монополізації ринку, розширення податкової бази і підвищення податків, мілітаризації економіки, збільшення необґрунтованих привілеїв та пільг.
Інфляція, особливо коли вона сягає рівня гіперінфляції, негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя країни. Її соціально-економічні наслідки проявляються в наступному:
1. Знижуються реальні доходи населення та купівельна спроможність її доходів;
2. Знижується реальна вартість особистих заощаджень. Причому реальні доходи населення знижуються навіть за умови індексації, оскільки протиінфляційні компенсації відстають від темпу зростання цін.
3. Скорочується виробництво як результат зниження стимулів до праці та розширення виробництва;
4. Некерована інфляція порушує управління економікою в цілому;
5. Знижується мотивація до інвестування довгострокових програм;
6. Прискорюється матеріалізація грошей, зростають ціни на товарно-матеріальні ресурси і нерухомість;
7. Знижується мотивація до праці і падає життєвий рівень населення.