Глосарій

Автономія – це право самостійного здійснення державної влади або управління, що надається окремій частині держави та здійснюється в межах Конституції України.

Адміністративна область – це значна частина території України, що має чіткі певні межі та систему органів місцевої влади і управління, які перебувають в обласному центрі.

Адміністративно-територіальний устрій – це розподіл території держави на певні частини з метою раціональної організації управління народним господарством і соціально-культурним будівництвом на місцях.

Виробниче підприємство являє собою систему, що використовує операційні ресурси підприємства для перетворення предмету виробництва, що вводиться (“вхід”), в обрану нею продукцію чи послугу (“вихід”).

Вільна економічна зона – частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності.

Галузь – сукупність підприємств, пов’язаних між собою виконанням постійної функції в системі суспільного відтворення.

Господарська спеціалізація регіону – переважний розвиток в регіоні певних галузей виробництва, як правило, великомасштабних, які найбільш ефективно використовують місцеві природні і економічні ресурси та умови для задоволення потреб національного господарства.

Державне регулювання регіонального розвитку – це цілеспрямована діяльність держави в особі відповідних законодавчих, виконавчих і контролюючих органів, які за допомогою системи різних підходів і методів забезпечують досягнення поставленої мети і вирішення намічених економічних і соціальних завдань, що відображають конкретний етап розвитку регіональної економіки.

Завдання РПС - обґрунтування напрямків оптимізації розміщення та розвитку продуктивних сил, підвищення економічної, екологічної та соціальної ефективності їх функціонування в територіальних господарських системах, а також визначення перспектив пропорційно-збалансованого регіонального розвитку.

Закон – це найбільш загальні та суттєві взаємозв’язки і залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві.

Закономірності – це прояв дії загального економічного закону чи законів у конкретних умовах.

Індикативне планування – це система індикаторів, які характеризують стан та зміни в науково-технічному розвитку України за певний період, а також комплекс заходів, що забезпечують державний вплив на розвиток науки та використання в народному господарстві інновацій.

Екологічна експертиза – це оцінка впливів на навколишнє природне середовище та здоров’я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екобезпеки.

Екологічна стандартизація – розробка і встановлення комплексу обов’язкових правил, вимог, норм і нормативів у галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічний аудит – це засіб управління, який надає систематичну, періодичну, об’єктивну і задокументовану оцінку системи управління та процесів, спрямованих на охорону навколишнього середовища, щоб підвищити ефективність та полегшити контроль за діяльністю компанії, що впливає на довкілля; а також оцінювати узгодженість діяльності компанії з екологічною політикою (за визначенням Ради ЄС).

Екологічний маркетинг – це діяльність, спрямована на визначення потреб споживачів в екологічно безпечному навколишньому природному середовищі, формування екологічно чистого продукту (товарів та виробів), створення та утримання попиту, усталення ринкової політики з метою поліпшення якості життя людей і забезпечення їхньої екологічної безпеки.

Екологічне маркування – це один із видів екологічної декларації, що характеризує вплив продукції або послуги на навколишнє середовище на всіх стадіях життєвого циклу.

Екологічний фактор – це будь-яка умова середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організм протягом хоча б однієї з стадій його життя. Усі екологічні фактори є мінливими, тому організми змушені весь час пристосовуватись до них.

Екологія – це наука про взаємовідносини живих істот між собою та з неорганічною природою, що їх оточує, а також про зв’язки в системах, яким підпорядковане існування організмів, структуру і функціонування цих систем.

Кадастр – це реєстр, систематизоване зведення відомостей про об’єкти або явища.

Кластер – це група взаємопов’язаних компаній та відповідних інституцій, розташованих неподалік одна від одної, які спеціалізуються у конкретній галузі, пов’язаних між собою спільними та доповнюючими чинниками.

Місцеве самоврядування в Україні – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Навколишнє середовище або довкілля – це сукупність взаємопов’язаних природних, видозмінених природних, штучно утворених та соціальних компонентів, в оточенні яких живе і взаємодіє організм.

Населення – це сукупність людей, які проживають на певній території – районі, місті, регіоні, країні.

Принципи – це стисло викладені науково обґрунтовані положення, тобто правила господарювання, якими мають користуватись суб’єкти економічної діяльності на певному етапі історичного розвитку.

Природні ресурси – це природні компоненти і сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства, підвищення рівня життя людей.

Природно-ресурсний потенціал – це сукупність усіх можливостей, засобів, запасів та джерел, що є, і можуть бути використані для досягнення певної мети.

Проблемний регіон – територія, що самостійно не може вирішити свої соціально-економічні проблеми або реалізувати свій великий потенціал, і тому вимагає підтримки держави.

Програма регіонального розвитку – це спеціально розроблений документ для вирішення доведеної пріоритетної регіональної проблеми. Це комплекс заходів нормативно-правового, політичного, економічного, фінансового, соціального, екологічного, виробничого, дослідницького, інформаційного та іншого характеру, упорядкованих у певній послідовності та узгоджених за ресурсами, виконавцями, термінами виконання.

Продуктивні сили – це сукупність людських, матеріальних та інших елементів, суттєвою властивістю яких є створююча дія (діяльність).

Район визначається як територія за сукупністю елементів, які її насичують, що відрізняється від інших територій, яка володіє єдністю через взаємозв’язки складових елементів, цілісністю, причому ця цілісність - об’єктивна умова і закономірний результат розвитку даної території.

Районування – це класифікація території, на підставі якої встановлюється її різноманіття і народне господарство упорядковується у певну систему.

Регіональна економіка – це система суспільних відносин, що історично склались у межах області (регіоні) держави, і являє собою сукупність взаємопов’язаних ланок та зв’язків, що забезпечують її стійкість і цілісність як на макро-, так і на мікрорівні.

Регіональна політика – система цілей і завдань органів державної влади з управління політичним, економічним і соціальним розвитком регіонів країни, включаючи механізм її реалізації.

Регіональний господарський комплекс (РГК) – це регіональне поєднання об’єктів, тісно взаємозв’язаних у процесі виробництва й транспортування до споживачів продукції і/або послуг.

Регіон – це територія, що являє собою народне господарство як екологічно і соціально-економічно збалансовану систему, яка за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших територій та характеризується єдністю, взаємопов’язаністю складових і цілісністю.

Реституція – це відновлення становища у тому вигляді, яке існувало до моменту вчинення протиправної дії.

Розміщення продуктивних сил (РПС) – це наука, що характеризує розподіл продуктивних сил по території відповідно до природних, соціальних та економічних умов окремих регіонів і визначає особливості територіального поділу праці, притаманного тій чи іншій соціально-економічній системі.

Сертифікація – це процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) і споживача (покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція, процес або послуга відповідає встановленим вимогам.

Соціальне середовище являє собою систему життєзабезпечення, що впливає на соціально-відтворювальний процес, забезпечує умови життєдіяльності.

Структура управління регіону – це склад, співпідпорядкованість і взаємозв’язок всіх структур і окремих працівників управління, що діють на основі поділу і кооперації управлінської праці.

Територіальне управління – діяльність центральних органів і відповідних місцевих органів із організації всього господарства на підвідомчій території.

Фактори, що впливають на розміщення продуктивних сил та формування економіки регіону, – це сукупність аргументів (причин), які зумовлюють особливості розвитку певних економічних процесів у конкретному регіоні.

Якість життя – сукупність економічних, соціальних і екологічних факторів, що знаходяться на достатньому рівні для забезпечення безпечного і комфортного життя населення, не погіршують стан здоров’я.