Комплексне завдання 12 круглиий стіл

“МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НПС ТА ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ”

Мета заняття. Заняття призначене для формування у студентів навичок дискутувати та формувати на цій основі висновки. Зокрема, забезпечується вміння аналізувати інформацію та розробляти на цій основі не позбавлені реалізму та практичної значущості рекомендації.

Методичні рекомендації. На даному занятті рекомендується посадовити студентів таким чином, щоб вони утворили коло, сидячи обличчям одне до одного. Таке положення студентів забезпечить утворення між ними необхідного для дискусії психологічного клімату.

Саме заняття необхідно представити у якості самміту віртуальної Ради із питань забезпечення міжнародної співпраці у галузі охорони навколишнього природного середовища. З цією метою група студентів поділяється на головуючого, секретар, представники країн-учасниць самміту (доповідач; захисник), обвинувачувачі.

У ролі головуючого виступає викладач, котрий виголошує вступне слово на початку проведення заняття. У вступному слові обов’язково має бути зазначено основну мету та завдання заняття, передбачено можливі варіанти отриманих підсумовуючих результатів. Головуючий обов’язково зазначає порядок проведення самміту.

Секретар обирається серед студентів, за їхнім бажанням. До його обов’язків має входити керування проведенням самого самміту. До того ж він має виголосити на початку засідання промову, у котрій зазначалась би актуальність проблематики міжнародного співробітництва у галузі забезпечення формування нешкідливої взаємодії людини з природою.

Решта групи поділяється на дві підгрупи:

1. Представники країн-учасниць самміту (доповідач; захисник).

2. Обвинувачувачі.

Країни-учасниці представляють по дві людини (доповідач; захисник). Із цієї підгрупи один із студентів виступає із доповіддю (доповідач), а другий студент (захисник) надає візуальний супровід для доповіді, а також забезпечує захист від обвинувачувача. Студент-доповідач обов’язково має надати інформацію про форми, види та шляхи захисту НПС у конкретній країні, характеристику придатності розробок у галузі захисту НПС даної країни для України. Захисник під час доповіді роздає всім присутнім графіки, малюнки, таблиці т.п. чи демонструє відеофільми, що відповідають змісту доповіді.

Приклад доповіді.

“Повчальний досвід Японії”

Після другої світової війни Японія перебувала у стадії повоєнного відновлення, що супроводжувалось процесом швидкого економічного зростання, в якому не приділялося значної уваги охороні навколишнього середовища. Як наслідок, вже у 60-х роках країна зіткнулася зі значним забрудненням атмосферного повітря та водних ресурсів, крім того, було завдано невиправної шкоди здоров’ю населення. І вже з цього часу Японія почала впроваджувати масштабні заходи контролю за забрудненням. Швидке економічне зростання виявилося небажаним не тільки тому, що це заподіювало значну шкоду навколишньому середовищу і супроводжувалося соціальними суперечностями, а й тому, що воно було неекономічним. Ті кошти, що втрачалися на компенсацію заподіяної шкоди у зв'язку з відсутністю належних заходів контролю за забрудненням, були набагато більшими, ніж кошти, направлені на першочергове впровадження природоохоронних заходів для запобігання забрудненню довкілля.

Досвід Японії включає три повчальні приклади: міста Йокаїчі та Кітакюсю як приклад забруднення атмосферного повітря оксидами сірки, затока Мінамата - забруднення водних ресурсів органічною ртуттю та басейн річки Джінзу - забруднення ґрунту кадмієм. Кожен з цих прикладів є свідченням того, що без впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища було завдано невиправної шкоди здоров'ю населення, і лише після цього було встановлено належний контроль за забрудненням та підраховано збитки, заподіяні забрудненням. Як компенсацію завданої шкоди населенню було виплачено за рік близько 173 млн. доларів США для міста Йокаїчі (1988 p.), 119 млн. - після катастрофи у затоці Мінамата та 25 млн. - внаслідок забруднення басейну річки Джінзу. Такі компенсації виплачували не один рік, а в окремих випадках навіть сьогодні люди одержують гроші за шкоду, заподіяну здоров'ю в ті жахливі роки.

На початку 1970 р. японська влада почала нарешті реально оцінювати ситуацію з високим економічним зростанням, але значними негативними аспектами. Вже наприкінці того ж року було прийнято 14 законів щодо контролю за забрудненням навколишнього середовища. Природоохоронні заходи були спрямовані на:

• запобігання викидам забруднюючих речовин на початковому етапі виробництва, зміни в технологічних процесах та використанні сировини або палива;

• запобігання поширенню забруднюючих речовин від місця їх утворення в навколишнє середовище, влаштування пиловловлювачів та осаджувальних ставків;

• запобігання впливу забруднюючих речовин на умови території, де живуть люди, встановлення зелених буферних зон;

• ведення моніторингу забруднюючих речовин в навколишньому середовищі та джерелах викидів.