2. Костишин с.С. “Чотири важливі принципи ефективного біомоніторингу” (“Екологічний вісник”, №3 травень-червень 2007 р.)
Особливе місце в системі моніторингу займає біомоніторинг. Хронологічно він має передувати фізичному та хімічному. Адже саме цей його вид дає можливість з’ясувати стан біоти у точках, де здійснюється багаторічний контроль. Завданням інших видів моніторингу є виявлення чинників, які зумовлюють зміни живих організмів на територіях, де показники біомоніторингу виявились критичними. Отже, біомоніторинг призначений істотно зменшити кількість точок, де необхідно провести ґрунтовні аналізи хімічних та фізичних чинників.
Проте, сам біомоніторинг повинен відповідати певним критерієм для того, щоб він був ефективним.
По-перше, біомоніторинг має охоплювати значні території зі найменшої кількості витрат, тобто бути економічно ефективним. Тому, якщо є можливість вибору, перевагу слід надати біоіндикації порівняно з біотестуванням, оскільки останнє потребує постійного утримання матричної культури організмів у лабораторії. Сьогодні актуальним є розробка таких нових технологій, які б дозволили використовувати організми, що є доступними для масштабних досліджень. При цьому важливо не лише вдало вибрати об’єкт, а й ознаки, які будуть підлягати реєстрації при біоіндикації території за допомогою цього виду. Зокрема, ми одержали патент на оцінку техногенно трансформованих територій. Був розроблений показник загальної життєздатності когорт, який, із однієї сторони, є досить простим для розрахунку, а з іншої – інтегрує інформацію, яку раніше одержували, оцінюючи велику кількість показників.
По-друге, біомоніторинг має бути зорієнтований на дослідження таких показників живих організмів, які реально відображають вплив антропогенних, а не природних факторів. Часто в екологічних роботах, які стосуються біомоніторингу урбоекосистем, беруться до уваги показники, які формуються швидше під впливом природних, а не антропогенних факторів (наприклад, на розміри листкових пластинок деревних порід може впливати генетична неоднорідність рослин, їхній вік, вміст гумусу у ґрунтах тощо). Натомість до числа показників, які мають беззаперечне антропогенне походження, належить індекс асиметрії білатеральних організмів. Зокрема, ми у своїх дослідженнях використовуємо індекси асиметрії листків деревних порід та конюшини повзучої, а також дискретних ознак жаби ставкової. У цьому підході аналізується флуктуюча асиметрія, яка характеризує дрібні ненаправлені порушення гомеостазу у відповідь на появу полютантів у довкіллі.
По-третє, біомоніторинг повинен бути прив’язаний до певних фізико-географічних одиниць, які збігаються з межами екосистем нижчого рангу. Помилкою більшості біомоніторингових досліджень міських систем є порівняння показників, одержаних на техногенно трансформованих територіях та на території ботанічного саду (умовний контроль). Останній характеризується наносним ґрунтом. У рослинних угрупованнях ботанічного саду переважають адвентивні види. Крім цього, ботанічний сад може перебувати в іншому фізико-географічному районі міста. Тому вибір ботанічного саду як контрольної території є некоректним. Натомість кожна урбоекосистема займає певні фізико-географічні райони. Завданням фізико-географів є виявлення цих природних районів у межах міста та занесення їх на карту, у той час як екологи мають провести дослідження з урахуванням цих районів. Отже, порівнювати стан біоіндикаторів можна лише в межах одного фізико-географічного району, який характеризується однаковим комплексом абіотичних чинників. Контролем повинна бути найменше антропогенно трансформована територія відповідного району. Це дасть можливість відмежувати вплив природних чинників на види-біоіндикатори і підвищити об’єктивність біомоніторингу.
По-четверте, біомоніторинг не можна обмежувати лише оцінкою стану довкілля на даний момент, слід прогнозувати зміни, які можна очікувати через певний час. Таких методів сьогодні дуже мало. На нашу думку, перспективними у цьому плані є штучні екосистеми – мікрокосми. Пріоритет у використанні мікрокосмів належить американським вченим. У наших дослідженнях значну увагу було приділено методологічним і методичним аспектам створення і застосування лісових мікрокосмів, а також мікрокосмів імплементованих в урбоекосистему. Ми розробили оригінальну методику оцінки чутливості деревних рослин до чинників глобальної екологічної кризи в мікрокосмах. Методика охоплює три важливі аспекти: добір тест-ознак, бальну оцінку їх зміни та визначення на основі останнього індексу чутливості видів. У процесі цих досліджень було виявлено 15 тест-ознак, які проявляються у деревних рослин під час імітації чинників глобальної екологічної кризи в мікрокосмах. Запропоновано оцінювати рівень прояву тест-ознак за 5-бальною шкалою залежно від відсотка рослин, у яких вони проявились. На основі бальної оцінки запропоновано визначення індексу чутливості деревних порід до складових глобальної екологічної кризи:
Сч
= 100*
,
де
Сч – індекс чутливості;
c - бали по кожній тест-ознаці;
Q – максимально можлива кількість балів.
Цю методику апробовано на 5 деревних породах, які є едифікаторами лісових екосистем Чернівецької області.
Завдання:
1. Порівняйте екологічний та біологічний моніторинг. Чи є щось спільне у них? Чим вони відрізняються один від одного?
2. Які ідеї, на Вашу думку, є найбільш реалістичними та практично доцільними? Чи пропонують автори якісь інноваційні рішення? Чи є недоліки у висунутих авторами пропозиціях? З ким із авторів Ви погоджуєтесь і чому?